2013-2015. На межі

Олександр Карпенко

Сторінка 14 з 66

Серйозне протиріччя. Адже звільнення головної площі столиці означає фактичне згортання акції протесту, що позбавляє суспільство інструменту в боротьбі за зміну Конституції. Опозиція опинилася в пастці. Виходить, мирне врегулювання конфлікту на цьому етапі не можливе?

Цю тривожну думку підтверджує і розмова з майданівцями.

— Так, відставка уряду, скасування диктаторських законів — це перемога. Але дуже маленька. Ми хочемо відставки президента, розпуску парламенту, повернення до Конституції 2004 року, ліквідації "Беркуту", люстрації чиновників та суддів, скасування депутатських пільг. Будемо стояти, поки цього не доб'ємося, — заявив боєць охорони Руслан. Не всі мої співрозмовники змогли так чітко і докладно сформулювати вимоги, як цей хлопець, але в одному всі були одностайні — поступок, на які пішла влада, для примирення не достатньо.

Чи потрібні ще жертви, аби влада зрозуміла, що час прислухатися до голосу народу?

Піррова перемога

  1. січня 2014 року
Мабуть, рано раділи Майдан і вся країна з приводу швидкого і майже одностайного скасування депутатами пакета антидемократичних законів у Верховній Раді, що давало надію не лише на успішне врегулювання суспільного конфлікту в Україні, а й на утворення нової, проєвропейської, парламентської більшості, опозиційної до В. Януковича. Вже ввечері того ж дня стало зрозуміло, що відповідний законодавчий процес пригальмувався через розбіжності у баченні владою й опозицією механізму амністії затриманих учасників акцій протесту. Нагадаємо, що перша наполягала на тому, аби це відбулося тільки за умови звільнення майдану Незалежності, вулиці Грушевського у столиці та адмінприміщень. Опозиція добивалася амністування заарештованих протестувальників негайно без будь-яких вимог і часових рамок. Перший варіант мав реалізуватися за законопроектом "регіонала" Юрія Мірошниченка, другий — на основі документа позафракційного Юрія Дерев'янка.

Бунт на кораблі

Засідання парламенту 29 січня почалося з виступу першого президента України Леоніда Кравчука, який узяв на себе роль миротворця і посередника між сторонами протистояння. Це могло означати тільки одне: переговорний процес знову зайшов у глухий кут.

Ситуація драматична, країна на межі громадянської війни, говорив Л. Кравчук. Щоб заспокоїти суспільство, він запропонував розробити, затвердити та оприлюднити план виходу України з політичної кризи, який потім крок за кроком реалізовувати. Найперше — прийняти закон про амністію. Звільнити затриманих і адміністративні приміщення. Потім узятися за реформування Конституції. Тільки Верховна Рада може це зробити, бо Конституційний суд, скасовуючи зміни до Основного закону від 2004 року, перевищив свої повноваження. Л. Кравчук запропонував створити комісію і почати процес реформування держави. Колишній глава держави закликав владу та опозицію довіряти одне одному. Не можна вести діалог мовою ультиматумів, бо це безперспективно. "Давайте почнемо говорити з Україною", — звернувся до депутатів Л.Кравчук. Депутати зустріли цю промову бурхливими оплесками, що свідчило про їхню налаштованість на конструктивну співпрацю.

Думалося, що після цього нарешті станеться довгожданий прорив до порозуміння, яке мало виявитися в ухваленні закону про амністію та постанови про започаткування конституційної реформи. Зокрема, планувався до розгляду проект постанови депутата від Партії регіонів Валерія Писаренка, згідно з яким Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань підготовки та узгодження законопроекту про внесення змін до Конституції України мала бути створена до 1 березня. В документі чітко визначено завдання та часові рамки роботи цього органу: до 1 жовтня 2014 року розробити зміни до Основного закону, які гарантують повернення до парламентсько-президентської форми правління. Комісію мав очолити народний депутат від "Батьківщини" Руслан Князевич. Було також зареєстровано чотири проекти закону про амністію, один із яких передбачав звільнення Юлії Тимошенко. Депутати стали також збирати підписи за звільнення з посади заступника голови Верховної Ради, депутата від КПУ Ігоря Калетника, який "виявив героїзм" під час ухвалення антиконституційних законів 16 січня. Все вказувало на те, що в таборі опозиції панують ейфорія та шапкозакидацькі настрої, а серед "регіона— лів" — хитання. Депутати від "УДАРу", "Свободи", "Батьківщини" в кулуарах висловлювали впевненість, що все піде як по маслу, і натякали на те, що їх підтримає і значна частина колишніх опонентів.

Проте не так сталося, як гадалося. Голова Верховної Ради Володимир Рибак оголосив, що два узгоджені у фракціях законопроекти про амністію та створення Комісії з питань конституційної реформи розглядатимуться о 14-й. Коли депутати знову зібралися в залі, їм повідомили, що голосування відбудеться о 16-й, мовляв, треба уточнити деякі нюанси та роз— друкувати документи. Було видно, що спікер свідомо зволікає. Навіщо? Імовірно, для того, щоб дати можливість непохитному ядру провладної фракції повернути багнети своїх блудних соратників під прапори Партії регіонів. Тобто за парламентськими кулісами точилася запекла боротьба за голоси народних обранців. Цілком можливо, сталося нарешті те, що прогнозували політологи, — в ситуацію втрутилися олігархи, кожен із яких має вплив на певну групу депутатів. Вочевидь, скоробагатьки побоюються, що в разі ескалації насильства Європа обріже їм доступ до рахунків та маєт— ностей у швейцаріях і лондонах, та й український бізнес може серйозно постраждати. Відомо також, що лідери ЄС досить прозоро натякнули, що ті депутати, які й надалі займатимуть жорстку позицію щодо мирної акції протесту в Україні, потраплять до "чорного" списку.

"Купи козла"

Поза залом Верховної Ради продовжувалася велика політична гра. Щось сталося перед тим, як Янукович прийняв рішення піти на поступки опозиції. Можливо, на нього вплинули дзвінки європейських та американських лідерів? Кажуть, що серйозну розмову з ним мав найбільший український олігарх Ринат Ахметов. Проте можна також припустити, що в середу відбулося і щось протилежне за змістом, що додало Януковичу впевненості або, навпаки, роздратувало, і він вирішив упертися. Цілком імовірно, що нашому гаранту зателефонував його російський колега Пу— тін та вимагав очистити країну від "бандерівців" та "петлюрівців" в обмін на другий транш кредиту. Як відомо, В. Янукович 28 січня зустрічався з Верховним представником ЄС Кетрін Ештон, головою представництва ЄС в Україні Яном Томбіньським та спеціальним посланцем Генерального секретаря ООН до України Робертом Сіррі. Нагадаємо, 11 грудня в Києві теж перебувала велика група закордонних представників, проте це не завадило Януковичу дати команду про штурм Київради. То, може, нехай би закордонні миротворці взагалі не приїздили в Україну, якщо їхні місії викликають зворотний ефект?

Політологи під час цієї тривожної парламентської паузи заговорили про можливість реваншу влади. А що, хіба була перемога? "Це ж класика — якщо життя задовбало, купи козла, тримай його вдома, а потім продай козла і відчуй полегшення. Так і наші "янучари" — пропхнули фашистські закони, арештували сотні людей, а тепер це скасовують і пропонують усім розійтися", — заявив лідер громадської організації "Третя республіка" Юрій Луценко. На його думку, парламент повинен прийняти великий пакет вимог Майдану, серед яких негайна і безумовна амністія учасників повстання проти диктатури, повернення до Конституції 2004 року (не створення говорильної комісії, а результативне голосування 300 голосами). Окрім того, у пакеті вимог, вважає політик, має бути формування технічного уряду позапартійних профі (або передача опозиції права на повне формування Кабміну). "Тільки таке комплексне рішення спонукає людей звільнити Український дім, КМДА та вулицю Грушевського", — зазначив він. "Потім ВР має ухвалити дату дострокових президентських виборів, що дасть змогу звільнити Будинок профспілок і проїжджу частину Хрещатика", — сказав Луценко. "Так розуміють переговорний процес майданівці. І їхній терпець не безмежний", — додав він.

Підвальна дипломатія

Близько 18-ї В. Рибак знову оголосив, що з проектами документів — цілковитий ажур, але запропонував розглянути їх наступного дня. "Сьогодні!" — стали скандувати депутати. Довелося владнати цю колізію з допомогою голосування. За негайний розгляд антикризового пакета проголосувало понад 360 депутатів. Оце то результат! Виявляється, і справді не все гаразд у межигірському царстві. Та це ж справжній бунт на кораблі! Десь за годину у парламент примчали президент Віктор Янукович, глава його Адміністрації Андрій Клюєв, в.о. прем'єр-міністра Сергій Арбузов. "Вони приїхали з Банкової в парламент для того, щоб "промити" мізки тим депутатам, які не згодні і не хочуть підтримувати ганебні законопроекти", — так пояснив ситуацію Віталій Кличко.

Зустріч президента з "регіоналами" відбувалася в одному із залів засідань, розміщених у підвалі Верховної Ради. "Регіоналів" просто ґвалтують, щоб змусити не голосувати за варіант закону про амністію від опозиції", — заявив "ударівець" Віктор Чумак.

Колишня "регіоналка" Інна Богословська розповіла, що В. Янукович під час тієї "стрілки" у підвалі нагадав: правоохоронні органи мають на кожного депутата компромат, який буде використано в разі "неправильного" голосування, також погрожував розпуском парламенту і запевняв, що у нього достатньо сил, аби навести лад у країні.

"Підвальна дипломатія" президента спрацювала: "регіонали" в залі засідань парламенту мали розгублений і пригнічений вигляд. Близько 23-ї години В. Рибак поставив на голосування законопроект Юрія Мірошниченка про амністію. "За" висловилися 189 депутатів-"регіоналів" (восьмеро не голосували), всі 32 комуністи і 11 позафракційних — усього 232 голоси.

Депутат Ю. Мірошниченко назвав ухвалений закон позитивним. Згідно з ним, затриманих учасників протистоянь амністують тільки через 15 діб після того, як демонстранти звільнять усі зайняті ними адміністративні будівлі.

11 12 13 14 15 16 17