Веймарн.
Ван-Путерен Дмитро Іванович (1823 — 1877) — лікар; 1858 р. в Москві лікував Шевченка. — 441.
Варенцов Віктор Гаврилович (1825 — 1867) — російський педагог, /651/ фольклорист, перекладач (зі слов’янських мов), інспектор Нижегородського дворянського інституту (1857), професор Казанського університету Видав "Сборник русских духовных стихов" (1860), "Сборник песен Самар ского края" (1862), низку публіцистичних нарисів. — 413.
Варенцов Микола Михайлович (1818 — р. см. невід.) — московський комерсант, меценат; 24 березня 1858 р. Шевченко був присутній у нього на музичному вечорі. — 415, 417, 426.
Варенцов Олександр Петрович (рр. н. і см. невід.) — директор Нижегородської ярмаркової контори і театру. — 417.
Варенцова Софія Федорівна (дівоче прізвище Голіцина, 1830 — 1893) — дружина О. П. Варенцова, сестра князя В. Ф. Голіцина. — 417.
Васильєва Катерина Миколаївна (дівоче прізвище — Лаврова; 1829 — 1877) — російська актриса; грала в Малому театрі (Москва), гастролювала в Нижньому Новгороді (сезон 1857 — 1858 рр.). — Див. записи в щоденнику Т. Шевченка від 6 жовтня та 12 листопада 1857 р. — 428.
Васильчиков Іларіон Іларіонович (1805 — 1863) — київський, подільський і волинський генерал-губернатор (з 1852 р.). — 507, 512 — 514, 530, 601.
Ватто Жан-Антуан (1684 — 1721) — французький художник, живописець і декоратор. — 265.
Веймарн Олександр Володимирович — командир Нижегородського учбового карабінерного полку, генерал-майор. — 411.
Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович (1830 — 1904) — російський історик-сходознавець, археолог, лінгвіст, знавець історії Середньої Азії. — 346.
Венеціанов Олексій Гаврилович (1780 — 1847) — російський художник, сприяв визволенню поета з кріпацтва. — 77, 82, 83, 446.
Венедиктов — див. Бенедиктов.
Вернер Хома (Томаш) (рр. нар. і см. невід.) — польський політичний засланець, художник, товариш поета по Аральській описовій експедиції. Портретований Шевченком (VIII, № 48). — 287, 289, 291, 297, 306.
Виговський Іван Остапович (р. нар. невід. — 1664) — гетьман України, (1657 — 1659); уклав прошляхетську Гадяцьку угоду (1658), що викликало повстання під проводом І. Богуна, І. Іскри, І. Сірка. Утік до Польщі. 1664 р. розстріляний за вироком польського полкового суду. — 130.
Вишневецький Михайло Корибут (1640 — 1673) — польський король (з 1669 р.), син українського магната Яреми Вишневецького; зазнавши поразки у війні з Туреччиною, змушений був укласти Бучацьку мирну угоду (1672). — 171.
Вієльгорський Михайло Юрійович (1788 — 1856) — російський композитор, музикант, сприяв визволенню поета з кріпацтва. — 79, 85, 87, 92.
Вільхівська (Волховська) Тетяна Густавівна (1763 — 1853) — українська поміщиця, власниця с. Мойсівки (Мосівки), де Шевченко був у 1844 і 1846 рр.; родичка де Бальменів та Башилових. — 132 — 135, 142, 492, 518.
Віталі Іван Петрович (1794 — 1855) — російський скульптор, класицист, академік петербурзької Академії мистецтв (з 1840). — 374.
Вовчок Марко (Вілінська Марія Олександрівна (1833 — 1907) — українська і російська письменниця, прозаїк та перекладач ("Народні /652/ оповідання", 1857; "Інститутка", 1860; "Теплое гнездышко", 1873; "Записки причетника", 1869 — 1870; "Тюлевая баба", 1861; "Маруся", 1871; "В глуши., 1875). — 413, 414, 471, 472, 483, 486, 489, 490, 503, 517, 518, 546, 563.
Волконський Сергій Григорович (1788 — 1865) — декабрист, генерал майор, князь, рідний брат М. Г. Рєпіна. — 444.
Володимир Святий, Володимир Святославович (р. нар. невід. — 1015) — великий князь київський; руський державний діяч; запровадив християнство в Київській Русі, завершив її об’єднання в єдиній державі. Канонізований православною церквою. — 136.
Волосевич Полікарп — ієромонах, ректор Лубенської (потім Полтавської) духовної школи. — 48.
Вольський Вітольд Казимирович (1817 — 1885) — управитель маєтків Н. П. Парчевського. — 503, 506, 508, 520, 524, 525.
Воронцов Володимир Петрович (рр. нар. і см. невід.) — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, служив у Новопетровському укріпленні (1850 — 1852), сприяв Шевченкові в його заняттях малюванням. — 323.
Воронцов Михайло Семенович (1782 — 1856) — князь, учасник війни 1812 р., новоросійський генерал-губернатор (з 1823), намісник Кавказу У 1823 — 1824 рр. був начальником Пушкіна (конфлікт між ними призвів до заслання поета в с. Михайлівське). Шевченко бував у його маєтку у 1843 та 1859 рр. — 497, 512.
Гавриленко Григорій — столяр у Полтаві, знайомий О. Я. Кониського. — 590.
Галаган Григорій Павлович (1819 — 1888) — поміщик, власник с. Сокиринців на Полтавщині, знайомий поета; зберіг частину тексту поеми "Іван Гус" ("Єретик"). — 63, 149, 150 — 152, 172, 179, 246, 447, 453, 549.
Гартвіг Осип Андрійович — лікар в Нижньому Новгороді; підтвердивши версію хвороби Шевченка, врятував його від етапу до Оренбурга. — 409, 410.
Гаршин Євген Михайлович (1860 — 1931) — російський літературознавець, педагог, археолог; автор дослідження "Шевченко в ссылке" (1886). — 291, 305, 438.
Гашовська Дуня — див. Гусиковська Ядвіга.
Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770 — 1831) — німецький філософ; розробив теорію діалектики на грунті об’єктивного ідеалізму ("Феноменологія духу", 1807; "Наука логіки", 1812 — 1816; "Основи філософії права", 1821). — 121.
Гербель Микола Васильович (1827 — 1883) — російський поет, перекладач, видавець; знайомий поета з 1846 р. (Ніжин). Видав "Кобзарь" Тараса Шевченка в переводе русских поетов" (1860, 1869, 1876). — 138, 182, 472, 475.
Гервасій — переяславський єпископ. — 29.
Герн Карл Іванович (1816 — р. см. невід.) — військовий інженер, квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу, будівничий форту Карабутак, де з ним познайомився Шевченко 1848 р.; у 1849 — 1850 рр. поет меш-/653/кав у Герна в Оренбурзі. Герн зберіг рукописи поета після його арешту 23 квітня 1850 р. — 249, 250, 275, 277, 288, 289, 291, 292, 298, 303, 304, 306, 331, 344, 358, 394, 438, 477.
Герцен Олександр Іванович (1812 — 1870) — російський письменник і філософ, близький Шевченкові антикріпосницькою та антидеспотичною спрямованістю прози й публіцистики ("Кто виноват?", 1841 — 1846; "Доктор Крупов", 1847; "Сорока-воровка", 1848; "Былое и думы", 1852 — 1868), політичний емігрант, видавець газети "Колокол", альманаху "Полярная звезда". — 20, 202, 402, 413, 422, 506, 597.
Гессе Павло Іванович (1801 — 1880) — чернігівський (з 1841 р.), київський (з 1855 р.) цивільний губернатор; сприяв поширенню підписки на альбом офортів Шевченка "Живописная Украина". — 188, 334, 506, 507.
Гете Йоганн-Вольфганг (1749 — 1832) — німецький письменник, основоположник нової німецької літератури, філософ, природознавець. — 102, 121, 138, 182, 184.
Глібов Леонід Іванович (1827 — 1893) — український поет, видавець "Черниговского листка" (з 1861 р.). — 182.
Глинка Михайло Іванович (1804 — 1857) — російський композитор (опери "Іван Сусанін", 1836; "Руслан і Людмила", 1842; симфонічні та камерні твори, романси). — 116.
Глоба (рр. н. і см. невід.) — капітан, командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону, начальник Шевченка в Орській фортеці у 1847 р. — 257, 262, 275.
Глушановський Антон Андрійович (1815 — р. см. невід.) — юрист, викладач Ніжинського ліцею князя Безбородька (1842 — 1844); синдик (правознавець) при Київському університеті (1844 — 1850), знайомий Шевченка з 40-х років. — 220.
Гоголь Микола Васильович (1809 — 1852) — російський письменник, засновник "натуральної школи"; автор романтичних повістей на українському фольклорно-етнографічному матеріалі (зб. "Вечори на хуторі біля Диканьки", 1831 — 1832), а також реалістичних творів (зб. "Миргород", "Арабески", 1835; повість "Шинель", 1842; комедія "Ревізор" (поставлена 1836 р.); роман "Мертві душі" (1842); "Вибрані місця з переписки з друзями", 1847). — 150, 152, 165, 182, 211, 212, 213, 267, 293, 299, 300, 340, 403, 430, 440, 546, 598.
Голинська Прасковія (Параска) Михайлівна (1822 — 1892) — родичка дружини нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. — 426.
Голіцин Володимир Федорович (1834 — 1876) — князь, ад’ютант нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. — 411, 427, 463.
Головачов Андріан Пилипович (1820 — 1889) — російський вчений-зоолог; 1852 р. приїздив з експедицією К. М. Бера на Мангишлак. — 19, 339, 353.
Головачова-Панаєва Євдокія — див.: Панаєва (Головачова) Авдотья (Євдокія) Яківна. — 476.
Головкін — фабрикант тютюну в Петербурзі (1-а половина XIX ст.) — 362. /654/
Головко Микола Олексійович (1825 — 1850) — український вчений, магістр астрономії; застрелився під час арешту в справі листа С. Левицького до Шевченка. — 302, 309.
Голубцов — куратор київського округу (на початку 80-х років XIX ст.). — 593.
Голубченко Хома — служник М. І. Костомарова, — 211, 219, 469.
Голяткін Іван Михайлович — київський старший поліцмейстер. — 230, 231.
Голяшкін — див. Голяткін І. М.
Гольбейн (Хольбейн) Ганс Молодший (бл. 1497 або 1498 — 1543) — німецький художник епохи Відродження. — 95.
Гонга Іван (р. нар. невід. — 1768) — один з керівників Коліївщини (1768); сотник надвірних козаків в Умані; 1768 р. перейшов на бік повстанців, під проводом М. Залізняка; після взяття Умані проголошений Уманським полковником. По зрадницькії схоплений російським військом і виданий на смерть коронному гетьманові К. Браницькому. Оспіваний Шевченком у поемі "Гайдамаки". — 57.
Гончаренко Олексій — односельчанин Шевченка. — 49, 499.
Горонович Андрій Миколайович (1818 — 1868) — російський художник, вчився разом з Шевченком в Академії мистецтв. — 350.
Грабовський Михайло (Міхал) (1804 — 1863) — польський письменник і критик, автор повістей на теми з української історії ("Коліївщина і степи., 1838; "Гуляйпільська станиця", 1840 — 1841; "Пан канівський староста", 1856). — 147, 201.
Гранд — див. Грант.
Грант Олександр Олександрович — нижегородський підприємець, судновласник. Стежив за вільною російською пресою; у нього Шевченко діставав герценівські видання. — 411.
Грасс Ілля Петрович (1829 — р. см. невід.) — службовець пароплавного товариства "Меркурій", зять М. О. Брилкіна. — 426.
Гребінка Євген Павлович (1812 — 1848) — український поет-лірик, байкар, автор поеми "Богдан" (1843), оповідань, нарисів, історичних романів та повістей ("Нежинский полковник Золотаренко", 1841; "Чайковский", 1843).