Двері відчинились безшумно, і Хелен прослизнула в кімнату князя Оболенського в усі очі роздивляючись інтер'єр. Велика спальня обставлена суто по чоловічому – ліжко біля стіни з темно-коричневим атласним покривалом і золотистими шовковими подушками, стіни з темними дерев'яними панелями. Пічка в жовтуватих кахлях, а не вишуканий камін, як у вітальні. Звісно, кімнату обставляв не сам князь, але ж він з поміж інших в будинку вибрав її, значить це вже про щось говорить.
В кімнаті дійсно витав запах чоловічого парфуму, який не витісняло навіть свіже повітря, що вривалось в кімнату через розчинене вікно. Темні важкі портьєри були розсунуті в сторони, і в кімнату лилось світло через тонкі білі занавіски. Ну ніби все й побачила, заспокоїла себе Хелен, треба тікати, допоки хтось із челяді не помітив її в князевій спальні.
— Так-так, хто тут у нас? – Хелен не встигла буквально на один крок. Вона вже задкувала до дверей, як із гардеробної вийшов напіводягнений Олександр. Дівчина заклякла, роздивляючись його і усвідомлюючи що від оголеного торсу не можливо відірвати погляд.
Князь Оболенський тільки-но приймав водні процедури. В волоссі, темному як ніч, виблискували краплі вологи, і локони не потривожені гребінцем, в безладі лежали навколо чола і вкронь . Батистова сорочка була накинута на голе тіло і не застебнута, виставляючи на показ широкі груди з рідкими темними волосинами і рельєфний живіт чоловіка, який звик до фізичних навантажень. Хелен кинула зляканий погляд на обличчі князя, і тут же ковзнула очима по міцній шиї, безстидно вивчаючи чоловіче тіло. Від шиї вниз зірвалась краплинка води, і Хелен прослідкувала за нею поглядом, важко ковтнувши слину в раптом ставшому сухим голі.
Її погляд перемістився слідком за блискучою краплинкою, яка загубилась все-таки у волоссі на грудях Олександра. А Хелен дивилась далі, на тренований живіт, далі, туди де від пупка у чоловіка починалась доріжка темного волосся, яка ховалась під темно-коричневим поясом штанів. У дівчини спалахнули щоки! Куди вона дивиться?
— Ви сьогодні якісь аж надто мовчазні, — підколов її Олександр, роблячи кілька кроків до дівчини.
Його босі ступні утопали в м'якому килимі. Хелен усвідомила, що роздивляється аристократичні ноги, затягнуті у вузькі штани, які тільки підкреслюють силу і міць м'язів, тому, що стидливо потупилась. І трішки оговталась від потрясіння. Ну що вона голого чоловіка не бачила, навіть такого красивого? У батька на верфі, чи на ранчо у містера Фербі…
— Я перепрошую, — нарешті подала вона голос. – Я заблукала.
І сміло подивилась князеві у очі. Дарма. Він зробив ще кілька кроків, наближаючись до Хелен, а вона відчула себе метеликом, пришпиленим до поверхні стіни голками його очей.
— Невже знов? – сарказм, але так проникливо сказаний, що Хелен відчула як заворушились волосинки на її тілі.
— Правда, — спробувала переконати вона Олександра, що підбирався до неї наче кіт до здобичі. – Я мабуть піду.
— А я не дозволяв, — князь в два великих кроки подолав залишок відстані між ним і дівчиною, і опустив руку на одвірок поруч з її головою, не даючи підступити до дверей.
Ніздрі залоскотав запах мила. Ще одна краплинка зірвалась з волого князевого волосся і покотилась по шиї, в небезпечній близькості від Хелен. Дівчину обуяло бажанні злизнути її язиком, залишивши вологий слід на теплій шкірі Олександрових грудей. Вона ледь не стогнала від спокуси, несвідомо облизавши язиком пересохлі губи.
Князь продовжував нависати над нею, роздивляючись її реакцію.
— Такою мовчазною ви мені подобаєтесь більше, — зрештою промови він, коли Хелен прикусила губу, щоб хоч якось вивести себе з гіпнозу, в який сама ж себе і занурила. – То що будемо робити з вашою проблемою орієнтації в просторі?
— Проблемою? – Хелен підняла до князя голову. Ну все-таки мабуть дивитись в його стальні очі буде безпечніше, ніж на оголений торс. До очей вона вже звикла.
Але через малий зріст добре роздивитись з близька вдавалось лише губи, ідеально окреслені, і злегка викривлені у зверхній посмішці. Недоречно пригадалось, як ще недавно князь її цілував, і Хелен мимоволі судомно здихнула, давлячись повітрям. Продовжуючи пильно дивитись на Олександрові губи, і від одної згадки про ураган чуттєвості, який вони у неї викликав її груди вмить налились і занили, а серце загупало, як скажене.
Князь відчував роздратування. Все ж таки, Хелен навмисно зайшла до нього в кімнату. Заблукати в коридорі на вісім кімнат було просто неможливо. Знаходити симпатичних і не дуже, в основному напівоголених, дівчат у свої спальні князю вже доводилось і не раз. Нічого окрім досади вони у нього не викликали. І були безсердечно виставлені за двері, раз і на завжди поклавши кінець дівочим матримоніальним планам. Але від Долинської він такого виверту не очікував, вона здавалась йому більш стійкою до чоловічої краси. Невже знов у ній помилився? Ну хоч оженити його на собі не хоче, і то добре.
Тим часом дівчина роздивлялась його, залишаючи вогняні сліди від палкого погляду на грудях і животі. А коли її погляд перемістився нижче, його чоловіче єство не витримало, і почало підніматись. Така реакція власного тіла на відвертий погляд американки, яка нічого окрім роздратування з перших хвилин знайомства у князя не викликала, змусила Олександра злитись. І на себе за слабкість, і на дівчину за зухвалість. Її слід було провчити, щоб наперед думала, перш ніж заходити у спальню до чоловіків. І дивитись куди не слід своїми темними очиськами.
Опинившись в непристойній близькості до дівчини, Олександр і зовсім переконався, що його самоконтроль небезпечно балансує на межі. Що ж, дівчині майже вдалось те, чого не виходило у десятків інших жінок Російської імперії. Він ледве стримував себе від збудження, і зроби Хелен хоч один впевнений крок йому на зустріч, князь був впевнений, він втратить голову.
Але Хелен вагалась, покусуючи нижню губу, і роздивляючись його шию, рот. Її груди важко здіймались, і Олександр відчував як змішується їх дихання з запахом мила і ледь чутного аромату моря, що йшов від дівочого тіла. Його ніздрі тріпотіли в кількох дюймах від волосся дівчини, в яке хотілось заритись носом і вдихати чарівний запах, тонучи в її теплих обіймах. Спокуслива, ніби рум'яна булочка, перед монахом в піст.
Оболенський був впевнений, що робить все лише для того, щоб провчити Хелен. Він при підняв її лице, доторкнувшись зігнутим вказівним пальцем підборіддя. На нього дивились вири темних очей, з тонюсінькою коричневою радужкою навкруг розширеної зіниці. Дивились так, ніби намагались поглинути, затягнути і погубити.
— То що ви тут шукали? – власний голос був Олександру непідвласний, і замість несмішливого тону, вийшов інтимний шепіт. Несвідомо дівчина хитнулась йому на зустріч, ніби теж не могла противитись поклику власного тіла. І злість за її слабість доконала Олександра, він був впевнений — вона умисно прийшла до нього зваблювати, і зрештою отримає, що хотіла, але на його правилах.
— Чи не це? – запитав чоловік, схиляючись до її губ, майже торкаючись пухких пелюсток.
— НІ, — протестуючий подих втонув в поцілунку. На смак вона була як полуниця, сьогодні без солоного присмаку моря.
Цей поцілунок був не таким, як попередній. І вже точно не таким, як всі інші в її житті, відмітила Хелен, якоюсь частиною мозку, що ще трималась тверезою. Саме та частина відмітила, що все складається як найкраще, адже наука матінки Фло пішла на користь. Ця прорахована думка потонула в реакції тіла на дотик Олександра. Він доторкався до її губ обережно, тендітно пестуючи дівочі вуста, і змушуючи її саму тягнутись до нього, по при заклики того самого здорового глузду триматись відсторонено. Та хіба можна було втриматись, коли князь так вміло її спокушав, обіцяючи блаженство?
Та варто було дівчині присунусь ближче, так ніби їй не вистачало відчуття сильного тіла поруч з собою, і губи Оболенського стали жорсткими, захоплюючи її рот в болісний полон. Язик князя дратував пухкі губи, змушуючи їх привідкритись, і пропускаючи його в бархатисту печеру, і дотики Олександра були зовсім інші, ніж поручика Сабанєєва. Хелен застогнала, але всі звуки потонули, заплутавшись в губах.
Тугі вогняні спіралі зароджувались в середині її тіла, подібно воронці смерчу, а вона була центром буревію. Оболенський притис дівчину до стіни, різко витискаючи залишки повітря з легенів, позбавляючи будь-якої можливості ворухнутись чи вирватись, розплющуючи своїм гарячим тілом. А вона і не була проти, танучи ніби віск, під натиском неймовірної ласки. Ще ніколи Хелен не відчувала такого хвилюючого почуття, як тут і зараз в палких обіймах князя. Хотілось йому кричати "візьми мене в полон".
Але коли вона вирішила, що її тіло вже віддало максимум, Олександр просунув між їх тілами свою руку, і охопив долонею дівочу грудь, злегка її стиснувши. Хелен знову слабо застогнала, прогинаючись назустріч чоловічій руці. Відчуття було таке, ніби в середині живота лопнув годинниковий механізм, і гарячі спіралі розкручуються, розливаючи лоскіт і тепло по животу, а між ногами починає пульсувати бутон її жіночності.
Треба це припинити, подумав Олександр. Тому що бажання дати американці урок, раптом зіграло з ним поганий жарт. Чим більше він цілував Хелен, тим більшого хотілось. Ось уже і руки розпустив, приминаючи важку півкулю її грудей, перекочує крізь тканину верхівку твердого соска, і ледь не зривається від бажання. А розпусна дівчина навіть не думає його зупиняти, відверто насолоджуючись його доторками.
— Хто б він не був, але він тебе гарно видресирував, — відриваючись від зацілованих губ видихнув Оболенський дівчині на вухо. Власний хрипкий голос його трішки отверезив, і він відпустив дівчині груди з задоволенням спостерігаючи, як змінюються емоції на її обличчі.
Глава 13
Приголомшена. Саме так. Хелен була збита з пантелику. Ось її палко цілують, а ось дивляться холодно і зневажливо, наче відро води холодної за комір вилили. Вона швидко приходила до тями, дратуючись від непрошеного збудження. А князь Оболенський продовжив:
— Ви як добре налаштована гітара, з вами вже попрацювали, але я не люблю ділити своє з ким би то не було.
— Та як ви смієте! – обурено пискнула Хелен.
— Тримайтесь того дурника, який зробив вам пропозицію, мадемуазель Долинська, і буде вам щастя.