Тепер хай тебе Данило і ці фрейліни (показались з-за дверей) відведуть до герцогині. Я вашою справою займусь негайно.
– Пішли, Данилку, – статечно сказала дівчина, взяла того лобуряку, якому була по плече, за долоню і вони вийшли. У князя П'яста — Гедиміновича забриніло у голові: "ні сіло, ні впало, а женити треба. Відспекулюємось і за весілля."
Знайомство з батьками Гелі пройшло більш ніж звичайно. Тюрингці як тюрингці. Герцогство невелике, дітей багато, то не комизяться. але щось у цій підстрелений нареченій непокоїло Всеволода. Не маючи змоги ідентифікувати неспокій, граф просто вирішив поїхати у Данію подивитись ще на одну майбутню невістку. Може в порівнянні щось розвидниться.
На ютландському півострові з прилеглими островами все було як звичайно, як описано у давніх хроніках. Марцелл був правий і на час прибуття брига, кажучи "в державі данській завелася гниль." (Шекспір. Принц Гамлет. переклад О. Грязнова).
Граф з капітаном щось подарували на прийомі його величності Фредерику четвертому. Той вівся явно зверхньо, але з ходу дав зрозуміти, що дочку за Ореста таки віддасть. Тут же його жінка попросила Всеволода прийти самого вечері на англійський чай. Більш ніж здивований, граф пообіцяв обов'язково показатися.
– Коли народилася Шарлотта, я попросила скласти її гороскоп. Придворний астролог зробив це. Дівчина буде доброзичливою, хазяйновитою і спокійною. Не вийде заміж, не стане черницею. Вмре у віці 76 років.
– Я відправив астролога після такого гороскопу у Дрангсхольм і виписав з Італії іншого, – втрутився король.
– Той написав свій гороскоп. Принцеса вмре десь у 1782 році. Все життя буде самотньою. Її будуть любити і королівський двір старшого брата, і простий народ.
Шарлотта золота дівчина. І ми хочемо, щоб трохи дивна герцогська сім'я (вибачте), куди віддамо дитину, перебила той рок, який напророчили астрологи, – сказав Кристіан 4-й;
Граф, майте на увазі, що кращі астрологи Європи складали Ваш гороскоп. Точка народження у вас якась несправжня. Ні Ви не астральна, і не інфернальна істота. Ви народжена і земна людина. Тільки щось народження ваше двоїться. Ви, як і всі ми, під скіпетром Господнім. Сильний деміург і несете світу в основному добро. То накреслене для Лотти може змінитися.
З Філіпом, інфантом іспанським у вас же вийшло.
– Я інколи відчуваю себе дуже немічною и хочу ще при житті побачити, як продовжиться мій рід і через Шарлотту Амалію, – сказала Луїза.
Тим часом граф подумки чортихався на чим світ стоїть.
– Ця бісова буржуазна лженаука астрологія. Скільки крові вона здатна випити з попаданця. Їм тільки здогадатися, що мою точку народження треба шукати й у майбутньому, і я весь як на долоні, — люто подумав він.
Вислухавши все, Всеволод у відповідь висказав щиру і глибоку подяку за довіру сімейних легенд та страхів, виказавши свою тверду впевненість, що весілля буде, а сім'я буде щасливою.
Призвана до чаю Шарлотта іронічно подивилась на батьків та запитально на графа. Той стукнув кулаком по столешниці і кивнув. Дівчина обнялась з мамою, пару раз схлипнула і розцвіла.
Висказавши Данилу суху згоду з данською принцесою для Ореста, як і щодо його тюрингської претендентки, граф кинувся у роздуми.
– З ким у мене асоціюється Данькова біда? – запитав він себе.
– Софія-Августа-Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурзька, — прозвучало у свідомості.
– Але рішучий, навіть войовничий, могутній здоров'ям Данило – не нікчема Петро 3-й.
– Уб'ють в спину, він наївний і це невиліковно. Не вміє розпізнавати прихованих ворогів.
– Значить не допущу його до посад, де чоловіка може замінити жінка. Нехай Данило буде, наприклад, маршалом імперії. Навіть наприкінці першого мого життя міністрами оборони жінки були, але маршалом – жодна.
Жінці данського короля Луїзі Мекленбургській підкинули найкращі хутра, що приберегли від розпродажу у Франкфурті-на-Майні. Граф дивився на немолоду королеву з слідами булої краси, яка скромно, наче на краєчку стільця, сиділа на троні і подумав, що коханка короля Ганна Софія Ревентлов взяла тільки тим, що на 27 років молодша. Луїза смутно посміхнулася, подякувала і сказала, що її діти, особливо Шарлотта Амалія, будуть із задоволенням носити заокеанські хутра. Сім'я П'ястів розкланялась і Всеволод подумав, що він не дипломат, а дуболом і після 1721 року, коли вмре Луїза, його підданих будуть ганяти поганими віниками у цьому королівстві, бо їм з сином настійливо рекомендували найбільші дарунки зробити дочці канцлера. 15 березня помре королева Луїза, тиждень на поховання і спомин, пару днів на відпочинок, неділя для підготовки до шлюбу та вінчання з Ганною 4 квітня. Ось зразок моралі середньовіччя. Потім меланхолійно згадав, що і у самого пір'ячко на писку та й зайнявся поточними справами.
Мабуть історики дуже принизили становище данської королеви, бо через день для підданих держав укрів були надані привілеї вільної торгівлі в межах всіх земель Данської Корони, тобто Данії, Норвегії, Ісландії, Фарерських островів та Гренландії. Щодо тривалості привілею, то було написано "доки ми обіймаємо батьківський престол". Якщо тут "ми" ефменізм тільки самого короля, бо для королеви трон зовсім не від предків то прекрасно, його величність буде жити ще довго. Якщо ми – це обидва, то гірше, але все ж непогано.
16
1719. Було чергове весілля, де майбутнє подружжя – обоє уродженці Островів. На бажання весілля йти гуртом, поки тверезі, до садиби герцогині селищний отаман відповів, що охорона вже готова і відтисніть непроханих гостей з вулиці Ремісників. Народ був у доброму гуморі, то згодилися не йти. До старого дому герцогині відправились лише майбутнє подружжя і двоє дружок.
Єлизавета вийшла за ворота у святковому одязі, поруч був Сева, у якого на підносі з червоного дерева стояла карафа з грушевим узваром та чотирма келихами. Герцогиня поздоровила з одруженням перших уродженців герцогства, сказала, щоб сім'ю об'єднував узвар з священного плоду груші, а не оковита. Потім Олена налила і протягнула посудини з узваром молодятам, а далі – дружкам.
– Від заснування не було такого, щоб хтось з П'ястів пішов на пиятику з приводу чого завгодно, – сказав козак Оверко, який, з своїм ліпшим другом, другим священиком (Онуфрій хворів) вже причастився десь у куточку у куми – матері жениха. Навіть весілля провели за кордоном. А наші правителі відстоять у церкві вінчання – і тікають. Щоправда грошей на обряд одруження не пожаліли, друзі подружжя з нашого боку і їздили в Німеччину, і погуляли на славу.
– І брешуть, як молода вдова на покаянні. Всіх наших там П'ясти величають гербовою шляхтою, – сказав хтось.
– Бо нема у нас природної шляхти. А ново пожалувані барони за шведчину все у морі.
– Ну і зробила когось тут хоча б баронами.
– За що, за те що гній з соломою із сажу вигрібаєш? Війн же тут нема.
– І Господь добрий до нас. Хай там хоч всіх наших дружків принців і принцесс герцогами величає. Аби війни не було.
– Всеволод і Єлизавета хочуть бути святіше патріарха Константинопольського, – все, що п'ють – це чарочку кагору на сповіді, – сказав підмінний піп. – Якби Христос при них перетворив воду у вино, то вони навіть того, божого нектару випили б не більше.
– Мені дочка читає Біблію, завдяки типографії в домі вона є, – сказала Оксана. – То там написано, що перевернув таки воду на вино, але не написано, що пив, або щоб так нализався, як ви, батюшка Онисифор з дядьком Оверочком на попередньому весіллі, а потім співали до зорі псалми на курнику Докії. Добре, що собаки в селі не водяться, а то одежа постраждала б.
– А хіба чули? – спантеличено спитав піп. – Свій концерт він не пам'ятав, але таки проснувся на даху курятника морської вдовички Вівді, коли цей окаянний її півень заверещав пароху прямо у вухо. – А чому ніхто не зупинив?
– Та жаль було стидати таких добрих, й пристойних, коли не переп'ють, людей.
– А зараз чому цей сором на громаду витягли?
– Та щоб вона приглянула за вашою дружбою з дядьком Оверком.
– Так ось як ти був у Аверкія, щоб проспатись, а не гойдатись п'яним додому, – взялась у боки попадя. – Народний контроль само собою, а ти у мене більше п'яти чарок, голубе сизий, сьогодні не вип'єш і підеш додому, як тільки молодят відправлять у ліжко. Чекати, поки винесуть простирадло, ти у мене не будеш.
17
1715. На Волині Корній був таким собі вайлуватим, важким на підйом, парубком, чиї розмови, жарти та сподівання крутились довкола оковитої. Батько, змучившись ставити того до роботи, думав, що ніяка хвойда не зглянеться на це підпиле опудало. Але пан Собієвський виграв у карти Агафію, худеньку, невисоку, нечукаву дівчину, вже не молоду, як для незаміжніх, років двадцять сім. Пан, що її програв, казав, що років у дванадцять її зсилував якійсь бурлака, на вереск прибігли його пахолки та й зарубали того на очах у дівчинки.
Пан Собієвський перебрав усіх парубків та вдівців села, які за віком відповідали рокам Гапки. Але, подивившись на потенційну наречену, ті розважливо і спокійно відправлялись на панську конюшню, щоб там їх висікли за непокору. Зачудований пан, хоч і не був такий вже милосердний, у даному випадку нікого не поров, а просто шукав далі. Нарешті звернув увагу на Корнія. Той сприйняв це як звільнення від, як він вважав, свавілля батька, то й не дуже приглядався до Гапки.
До цього, кинувши увесь реманент і обставлену хату, втекла кудись у Степ роботяща і благополучна сім'я Свириденків. Були грамотні, то лишили записку, де проклинали пана та повідомляли, що мчать на вольній хліба, на Січ. Щоб не розорилось гніздо, пан і поселив туди вигадане ним подружжя, хоча в селі було багато працьовитих пар, які тіснились у батьковій хаті. Старий Овсієнко, зачудований тим, що його Корнусь має обійстя і дружину, виділив тому коня. Пара швидко розпилась, то пан, після чергової екзекуції за пиятику, розпорядився продати у Гданську панам П'ястам на вивіз серед інших і цю сім'ю.
Зараз, розмахуючи руками, Гапка бігала перед сусідами, що зайшли познайомитись, та викладала свої плани.
– Досить мене ганяли по роботам. Наробилася на все життя, – бушувала худенька невисока Гапка. – Цілий рік не буду нічого робити, їсти буду у сусідній столовій Бабенків, там досить дешево.