А що робити сьогодні в умовах гострого протистояння більшої частини суспільства з владою? Відповідь на це запитання теж підказують соціологічні дослідження. Більшість опитаних висловлювалися проти застосування сили і покарання учасників Майдану. Пропозицію негайно розпочати переговори між владою і опозицією підтримали 73% жителів Заходу, 64 — Центру, 80 — Півдня, 78% — Сходу. Отже, якщо політики хочуть відповідати вимогам своїх виборців, то мусять негайно прислухатися до їхньої думки.
Не треба розраховувати на те, що Майдан сам по собі "розсмокчеться", бо протестні настрої в Україні наростають, попереджає Ірина Бекешкіна. На Заході готові брати участь в акціях непокори 62% жителів, у центральному регіоні — 28, в Києві — 40 і навіть на Півдні та Сході — близько 12%. А тому треба шукати вихід, підсумувала соціолог.
Власне, він — у світовій політичній практиці: під час подібних суспільних криз призначаються нові президентські та парламентські вибори. Але чому влада їх так панічно боїться? Може, відчуває, що з електоральною підтримкою у південних та східних регіонах не так все добре, як було раніше?
Бліцкриг
- січня 2014 Сценарій для трагікомедії
- А что думает па етому поводу таваріщ Хануковіч? — запитує генералісимус, копіюючи дуже знайомий голос.
- Может, всьо-такі пашльом парламентьоров? Предлагаю Азірова, — нерішуче пропонує малоросійський воєвода.
- Атаковать! Іначе не увідіш нашіх кредітов, как собственник ушей! Мі должни немедленно освободіть століцу малоросійской губернії от етіх бандеровцев, махновцев і петлюровцев. Достаточно лі ві імєєтє для етого газа, пуль, гранат і дубінок, водомьотов? Ілі ещо падбросіть?
- Достаточно...
- Ну тогда вперьод!
Пішли в атаку, з великими труднощами прорвали майданівську оборону. Полонили кількох "терористів", яких одразу ідентифікували за сивими бородами і ціпками. Ура! Бліцкриг! Перемога!
- Разрешіте поздравіть вас с блестящей победой, товарищ Хануковіч. Предлагаю отметіть ейо салютом на Красной площаді. А отлічів— шихся — наградить! Вам лічно — дачу в Падмасковье.
Скипів генералісимус:
- Па-а-а-чему атступілі?! Разжалую... На ноль помножу!..
- Панімаете, на стороне протівніка — чісленний перевес, і к тому же он іспользует запрещьонние прійоми: бросается курінимі яйцамі, сково— родкамі і пенсіоннимі кніжками, стреляет із рогаток, — скаржився намісник.
- Но мі отступілі на заранее подготовленние пазіції, сейчас подтягіваем свежіе сіли.
- А ві іх газом травілі?
- Да травілі, не берьот. У ніх от употребленія продуктов с "хіміей" виработался імунітет к ядам.
- Вадой палівалі?
- Так оні перед етім сіделі в холодних домах — закалілісь...
- Актівістов отстрелівалі? Піталі?
- Не помогает.
- М-да...Плохо дело.
Схилилися знову полководці над картою...
Ну що робити з цими махновцями, бандерівцями і петлюрівцями? Може, знову організувати їм голодомор чи Чорнобиль? Бо занадто вже розперезалися. Кремль думає. Перечитує Леніна і Сталіна. А де ж їм іще шукати відповідь на українську проблему?
Півцарства за коня!
27 січня 2014 рокуПрагнення стабільності — це те, що об'єднувало у ті дні жителів усіх регіонів України незалежно від того, як вони ставляться до вимог Майдану. А тому вся країна, затамувавши подих, чекала позитивних результатів від третього раунду переговорів між владою і представниками Майдану, які відбулися минулої п'ятниці.
У цьому заході брали участь, з одного боку, "три богатирі" Майдану — Віталій Кличко, Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок, з іншого — президент України Віктор Янукович, новоспечений глава його Адміністрації Андрій Клюєв, перший заступник глави АПУ Андрій Портнов та міністр юстиції Олена Лукаш. Це відбувалося на тлі тимчасового припинення активного протистояння на вулиці Грушевського, але водночас — тривання судових процесів над активістами Майдану. Дивно, що у складі переговорної групи від Майдану не були представлені громадські організації, зокрема Правий сектор, який узяв на себе відповідальність за силовий контакт із правоохоронцями на Грушевського. Цілком очевидно, що ці громадські утворення почуваються самостійними, не підконтрольними опозиції силами. Що ж виходить? Влада вимушена була почати переговори завдяки відчайдушним діям радикалів, проте останні фактично опинилися поза цим процесом? То наскільки він буде ефективний? Чи не відкинуть "буйні" майданівці ті компроміси, які суперечитимуть їхній позиції? І чого, зрештою, вони хочуть?
"Немає повноцінного суб'єкта, який представляв би Майдан, а тому треба працювати в цьому напрямку і шукати якийсь компроміс, хоча Кличко, Яценюк і Тягнибок не зацікавлені в тому, щоб залучати когось четвертого..." — зазначив директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський.
І все ж переговори відбулись. Опозиція висунула свої вимоги: дострокові вибори парламенту та президента; повернення до Конституції 2004 року, згідно з якою Україна стає парламентсько-президентською республікою; внесення змін до закону про вибори президента і переформатування ЦВК на пропорційній основі; відставка Кабміну і формування перехідного уряду; зміна генпрокурора і спікера парламенту; покарання міністра внутрішніх справ Захарченка; скасування диктаторських законів од 16 січня і амністія всіх затриманих активістів Майдану.
І сталося диво. Віктор Янукович із непоступливого правителя з іміджем незворушної брили раптом перетворився на гнучкого політика. Протягом двох місяців він не погоджувався навіть на найменші поступки — і тут раптом несподівана щедрість, широкий жест володаря, який вирішив віддати півцарства. Пообіцяв Арсенію Яценюку крісло прем'єра, Віталію Кличку — віце-прем'єра з гуманітарних питань; у разі їхньої згоди — відправити уряд у відставку; звільнити від відповідальності всіх учасників акцій протесту за умови, якщо протестувальники підуть із вулиці Грушевського, а також повернуть владі захоплені приміщення держустанов у всіх регіонах; розпочати спільну роботу з унесення змін у закони, ухвалені 16 січня 2014 року; сформувати ЦВК на пропорційній основі.
Пригадуєте класичну шекспірівську фразу: "Коня, коня, півцарства за коня!..", яка належить англійському королю Ричарду ІІІ, що потрапив у безвихідь? Можливо, це також із цієї опери? Тобто Янукович готовий заплатити високу ціну за збереження власних статків і свободи, щоб на отому коні поскакати за сині моря? А може, це просто пастка для опозиції? Так іноді буває на полі бою, коли супротивник раптово починає відступати, заманюючи ворога в тил, де на нього чекає засідка.
Проаналізуймо наслідки цих пропозицій. Арсеній Яценюк — прем'єр. Чи набагато це краще, ніж член "сім'ї президента Арбузов, чи ставленик Ахметова Вілкул, чи намісник Москви Медведчук? Арсеній — хоч і кар'єрний(кабінетний) управлінець, але щиро прагне відновлення євро— інтеграційного процесу та запровадження реальних заходів для боротьби з корупцією. Інша річ, чи дадуть йому реалізувати програму Майдану та власні політичні амбіції. Парламентська більшість навряд чи дозволить йому сформувати свою урядову команду, до того ж на кожному кроці робитиме підніжки. Країна — у тяжкій економічній ситуації, а тому через рік на нового прем'єра повісять усіх собак, зроблять "стрілочником" і "спалять", як С. Тігіпка чи В. Хорошковського. До того ж таким кадровим ходом В. Янукович вкине яблуко розбрату між членами команди Майдану, адже для Кличка, який за рейтингом переважає Яценюка, така пропозиція принизлива, вочевидь, почуватиметься ображеним і Тягнибок, якого взагалі обійшли посадою.
Обіцянка розпочати процес повернення до Конституції 2004 року теж вилами по воді писана. Згадаймо, що в ході так званого євроінтеграцій— ного процесу В. Янукович показав себе досвідченим картярем, який любить і вміє блефувати. Думав одне, говорив друге, робив третє. А як він поводився із Майданом? Сьогодні заявляв, що підтримує право людей на мирний протест, а завтра наказував їх бити: оголошував мораторій на застосування сили і тут же давав команду "фас" "Беркуту"... Власне, оця його схильність до блефу і завела країну в глухий кут. Тому не лише лідерам опозиції треба підтвердити під час цих переговорів свою уповноваже— ність Майданом, а й президенту слід довести суспільству, що він є надійним переговорником, тобто посадовцем, якому можна довіряти. І для цього він мав би без жодних умов хоча б відправити уряд у відставку.
А що ж опозиціонери? Вийшли із тих перемовин явно збентежені. Хід супротивника їх ошелешив. Довго думали, перш ніж явитися на очі Майдану. Останній так і не почув чіткого "так" або "ні" на пропозиції В. Януковича. "Ми їх не відкидаємо, поки не проведемо серйозних консультацій на рівні опозиційних сил, це буде наше спільне рішення, ми готові взяти на себе відповідальність за долю країни..." — заявив А. Яценюк під свист та улюлюкання Майдану. Пізніше, на прес-конференції, серед умов, за яких опозиція погодиться на пропозицію президента, Арсеній Яценюк назвав підписання угоди про асоціацію з ЄС та звільнення політв'язнів.
"Ще місяць тому Майдан розійшовся б, якби міністр внутрішніх справ подав у відставку. Ще два тижні тому можна було б задовольнити людей відставкою уряду. Але сьогодні вони вимагають відставки президента країни", — наголосив Віталій Кличко.
Отже, станом на понеділок 27 січня опозиція перебувала у стадії формування спільного рішення та зустрічних пропозицій президенту.