"Vorwärts" ("Форвертс") в перекладі з німецької означає "Вперед".
Редакція "Нової ґенерації" тоді "експериментувала" з набором журналу. То тексти набиралися таким чином, що з літер утворювались якісь фігури, то якісь тексти українською мовою набиралися замість кирилиці латиницею, то набиралися кирилицею, але лише малими літерами, тобто і початок речення, і назва, і ім'я чи прізвище починалися з рядкових літер, а не з прописних... Тобто журналісти-футуристи з революційним ентузіазмом намагалися ламати традиції. От і цей нарис Йогансена був набраний там лише малими літерами. Тут задля зручності читача нарис відтворений у "звичайному" вигляді – із прописними буквами.
Нарис про німецьку газету "Форвертс" є продовженням того його циклу, який друкувався в "УЖ" (що той "УЖ" у 1929 році припинили видавати). Можливо, цей нарис Йогансен писав теж саме для публікації в "УЖ", але через закриття останнього віддав у "Нову ґенерацію".
У даній публікаціії 2017 року збережено правопис оригіналу, тобто 20-х років XX сторіччя, котрий дещо відрізняється від сучасного.
Коментарі до цих текстів, викладені нижче, не належать Йогансенові й у журналах не друкувалися; додані до даної публікації 2017 року.
Таймс
"Таймс" (англ. "The Times" – "Часи") – щоденна газета у Великобританії, одна з найвідоміших світових газет. Виходить друком з 1785 року. Багато газет запозичили назву у "Таймс", наприклад, американська "Нью-Йорк таймс", індійська "Таймс оф Індіа" та інші. "Таймс" була заснована Джоном Уолтером 1785 року і називалася тоді "The Daily Universal Register" ("Щоденний перелік новин"), редактором став сам же Уолтер. 1 січня 1788 року, після появи 940 випусків, назва змінилася на "The Times".
Сер Джозеф Остін Чемберлен (англ. Sir Joseph Austen Chamberlain (1863-1937) — британський державний та політичний діяч.
Карл Гайнрих Маркс (нім. Karl Heinrich Marx (1818-1883) — німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, політеконом, політичний журналіст-публіцист; протагоніст робітничого соціалістичного руху та один із засновників Першого Інтернаціоналу. Його наукові роботи та політекономічні дослідження, об'єднані в теоретичне суспільствознавче вчення, що за його іменем отримало назву марксизму і стало підґрунтям соціалістичного і, пізніше, комуністичного руху в Європі і світі.
Гораціо Герберт Кітченер або Горацій Герберт Кітченер, 1-й граф Китченер (англ. Horatio Herbert Kitchener, 1st Earl Kitchener) (1850-1916) — британський військовий діяч.
Вадим Георгійович Меллер (1884-1962) — український художник-авангардист (кубофутурист, конструктивіст), сценічний художник, дизайнер театральних костюмів, ілюстратор та архітектор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942).
Жовтенята — в Радянському Союзі учні 7-9 років, що їх об'єднано в гурти при піонерській дружині школи. Гуртами керували ватажки з числа піонерів або комсомольців школи. У цих гуртах діти готувалися вступати до Всесоюзної піонерської організації імені В.І. Леніна.
Петрушка (тут) — персонаж із поеми Миколи Васильовича Гоголя "Мертві душі", лакей головного героя Павла Івановича Чичикова. Цитата: "Вдачі він був більше мовчазної, ніж балакучої; мав навіть благородний нахил до освіти, тобто до читання книг, змістом яких не турбувався: йому було байдужісінько, чи це пригоди закоханого героя, просто буквар, чи молитовник: — він усе читав з однаковою увагою; якби йому підкинули хімію, він і од неї не відмовився б. Йому подобалося не те, про що читав він, а більше саме читання, або, краще сказати, процес самого читання, що от, мовляв, з літер завжди виходить яке-небудь слово, яке часом чорт його знає що й значить. Це читання відбувалося здебільшого в лежачому стані у передпокої, на ліжку й на матраці, що зробився через таку обставину плескуватим і тоненьким, як коржик".
Найблагородніший Орден Підв'язки (англ. The Most Noble Order of the Garter) — вищий лицарський орден Великої Британії. Найстаріший орден у світі. Усього за статутом лицарів ордену Підв'язки не може бути більше 25, включаючи монарха.
poste-restante (англ.) – до запитання.
Льюпіно Лейн (англ. Lupino Lane) (1892-1959), англійський актор і керівник театру, член знаменитої родини Льюпіно.
… п'єси О'Нейла "Кохання під в'язами"… Юджин О'Ніл (англ. Eugene Gladstone O'Neill) (1888-1953) — американський драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1936 рік. У його п'єсі "Кохання під в'язами" йдеться зокрема про подружню зраду, секс парубка зі своєю мачухою, та вбивство нею немовляти, народженого від цього зв'язку.
Джордж Фокс (англ. George Fox) (1624-1691) — англійський ремісник, релігійний дисидент, містик, засновник Релігійної громади Друзів, яке також відоме як квакери.
Тит Лівій (лат. Titus Livius) (59 до н.е., — 17 рік н.е.) — давньоримський історик, автор "Історії від заснування міста" (Ab urbe condita), що збереглася частково.
Ґілберт-Кіт Честертон (англ. Gilbert Keith Chesterton) (1874-1936) — англійський письменник, християнський мислитель і журналіст кінця XIX — початку ХХ ст. Автор поезій та п'єс, біографій, апологетичних християнських творів, художньої прози, зокрема у жанрах фантастики та детективу (серія детективних оповідань про отця Брауна), літературний та мистецький критик.
Едґар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe) (1809-1849) — видатний американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, з когорти "батьків-основоположників" американської літератури. Один із іноземних авторів, твори котрих Майк Йогансен перекладав українською.
"В моїй уяві… непереможний одчай" — Цитата з новели "Людина юрби". Нарис Йогансена "Таймс", що закінчується цією цитатою з Едґара По, було опубліковано у листопадовому номері "Універсального журналу" за 1928 рік, а перед тим, у тому ж 1928-му у Харкові видавництвом "ДВУ" ("Державним Видавництвом України") була видана книга "Едґар По. Вибрані твори" у перекладах Майка Йогансена та Бориса Ткаченка, з передмовою Йогансена. До збірки увійшли такі новели Едґара По: у перекладах Майка Йогансена – "Золотий жук", "Повість Скелястих гір", "Людина юрби", "Падіння дому Ашерів", "Мовчання – баснь", "Ти єси!"; у перекладах Бориса Ткаченка – "Факти у справі містера Волдемара", "Знайдений у пляшці манускрипт", "Чорний кіт", "Яма та маятник", "Бочка Амонтільядо", "Овальний портрет", "Побачення", "Викажчик – серце", "Береніка", "Метценґерштайн", "Дідько на дзвіниці", "Убийство на вулиці Морґ", "Викрадений лист". Того ж 1928 року Майк Йогансен переклав українською вірша Едґара По "Дім привидів".
Тан
"Тан" (фр. "Le Temps" – "Час") була щоденною газетою економічної, політичної та інтелектуальної еліти Франції, яка дотримувалася помірних політичних поглядів. Її зміст, репутація за кордоном і здатність визначати політичний курс робили її найвпливовішою газетою країни. Це була газета еліти, газета для еліти, з її престижем не могло зрівнятися жодне видання Франції. Історія видання та цікава, і повчальна. Саме ця газета, яка виконувала функцію інформаційного органу французької еліти в кінці ХІХ – початку ХХ ст., була з усією строгістю засуджена цієї ж елітою після Другої світової війни і не отримала дозволу на подальше видання. Щоденна газета "Тан" була заснована протестантом з Ельзасу Огюстом Неффтцером. Перший номер "Тан" 3 з'явився 24 квітня 1861 року і був датований 25 квітня: так за традицією надходили всі паризькі щоденні видання, що виходили в другій половині дня – адже в провінцію вони доходили тільки наступного дня. Програма цієї газети може бути охарактеризована одним словом – свобода. "Тан" виступала не тільки за свободу преси, але і за свободу в більш широкому сенсі слова: політичні свободи, демократичні реформи, свободу віросповідань, свободу економічної діяльності та підприємництва. Тут, проте, важливо мати на увазі, що демократизація, за яку виступала "Тан", мала, за висловом одного з її співробітників, аристократичний характер. Вона не була газетою для широких народних мас.
quelle horreur (фр.) — як жахливо.
"Южный край" — газета, що видавалася російською мовою в Харкові з 1 грудня 1880 року до 1918 року. У 1912-1917 рр. газета виходила двічі на день — ранковим і вечірнім випусками. У 1899-1917 рр. окремі числа виходили з "Ілюстрованим додатком". "Южный край" був однією з найбільших провінційних газет у Російській імперії. Наприкінці 1890-х років його наклад становив від 2 до 5 тисяч примірників, після революції 1905-1907 років — від 12 до 40 тисяч на день. За своїм напрямом "Южный край" прилягав до "Московских ведомостей" і протистояв більш офіційній і теж великій газеті "Харьковские губернские ведомости". На початку XX століття газета не піддавалася попередній цензурі, щодня виходила на 6-8 сторінках, а в неділю — на 12 сторінках. Половину і більше обсягу в ній обіймали реклама та оголошення. Ціна становила 3 копійки. З газетою співпрацювали письменники та діячі культури: Юрій Говоруха-Отрок, Михайло Арцибашев, Аркадій Аверченко, Григорій Данилевський, Гліб Успенський, Володимир Немирович-Данченко, Микола Бекетов...
"Bulletin du Jour" (фр.) — "Щоденний бюлетень".
… ресторану "Буфф" і "Вілли Жаткіна". — "Вілла Жаткіна" — Малий театр у Харкові, що з 1902 по 1941 рік знаходився на Харківській набережній (був зруйнований під час Другої світової війни). "Віллою Жаткіна" називався тому, що з 1909 по 1915 рік його власником був купець В.В. Жаткін. Йому ж належав і ресторан "Буфф".
Альбер Тібоде (фр. Albert Thibaudet) (1874-1936) — французький письменник і літературний критик. Історик, географ і філософ за освітою, був одним з найавторитетніших французьких критиків у період між двома світовими війнами.
Едмон Ґондіне (фр. Edmond Gondinet) (1828-1888) — французький драматург і лібретист.
Анрі де Реньє (1864-1936), Еміль Золя (1840-1902), Ґонкур (Едмон, 1822-1896, або Жюль, 1830-1870) — французькі письменники; Поль Ґарсін (1894-1954) — журналіст та редактор французьких журналів.
Empire Britannique (фр.) — Британська імперія.
Le sous-marin "L 55" (фр.) — Підводний човен "L 55"
L'attentat de Liege (фр.) — Напад в Льєжі.
L'assassinat du general Obregon (фр.) — Вбивство генерала Обреґона.
Альваро Обреґон Салідо (ісп.