Верховна Рада УРСР прийняла відповідну постанову.
1961 рік. XXII з’їзд КПРС — нова програма партії про "злиття націй" в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1961 рік. Репресії проти захисників української мови та культури.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження їх тільки в Москві.
1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. Арешти.
1975 рік. Нова цензура "Кобзаря" Т. Шевченка.
1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР видала директиву "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах".
1979 рік. Ташкентська конференція "Російська мова — мова дружби народів".
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу "Про поліпшення вивчення російської мови у школах республік". Доплата за викладання російської мови 15 % та поділ класів.
1989 рік. Постанова ЦК КПРС "Про єдину офіційну загально державну мову в Радянському Союзі" (російську). Те ж у проекті Конституції М. Горбачова.
1989 рік. Верховна Рада Радянського Союзу видає закон про мови народів Радянського Союзу, яким закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Союзу.
1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній, вільній, суверенній, самостійній Україні.
1994 рік. Алма–Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД.
Унікальне за своїм цинізмом явище світового масштабу — нищення української мови у Росії як імперській, так, іще гірше,— у Росії комуністичній.
Тим часом прогресивний світ зовсім інакше дивиться на цю справу. Так, у Франції за допомогою комп’ютеризації встановлено, що українська мова є однією з найстаріших мов і однією з найкращих у світі.
Мудра Японія, яка після Другої світової війни, будучи переможеною, всі зусилля і фонди надала освіті й за два десятиліття стала однією з найпередовіших держав світу, довідавшись про таку значущість української мови, негайно запровадила в Токійському університеті вивчення української мови.
А так званий старший брат, який упродовж віків тільки те й робив, що нищив чужі землі і цілі народи, "визволяв" чужі території, неспроможний повністю знищити великий український народ, з усією ненавистю і люттю накинувся на чарівну українську мову, яка входить у п’ятірку найкращих мов світу, з метою повного її знищення. Тож недаремно за Росією, яка, до речі, вкрала у нас саму назву держави, закріпилась "слава" тюрми народів, комуністичного пекла.
Богдан Козярський,
доцент кафедри україністики Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти
Всеукраїнська правозахисна газета. — 1995. — Листопад. — № 3.
Гадяцький трактат
…Бога сил небесних беруть за свідка в тім, що все, що постановляється, буде дотримуватися щиро і правдиво вічними часами.
"Згоду вічну й нерозривну поставили ми таким чином:
"(1) Релігія грецька старинна, така, з якою Русь приступила до Корони Пол., аби зіставалася при своїх прерогативах і вільнім уживанню свого богослуження, по всіх містах, містечках і селах, в Короні Пол. і в кн. Лит.,— так далеко, як сягає язик народу Руського. На сеймах, у війську, в трибуналах, не тільки в церквах, але в публічних процесіях, у відвідуванню хворих з святощами, в хованню померших і взагалі у всім — так, як свобідно і прилюдно виконує своє богослуження обряд римський.
"Тій же грецькій релігії дається право свобідного фундування нових церков і монастирів, так само поновлення і поправляння старих.
А унія, що викликала досі замішання в Рчп., касується і в Короні, і в в. кн. Лит. — і хто хоче, нехай вертає до римського, а хто хоче — до грецького неуніатського богослуження.
"В Києві король й. м. і стани коронні позволяють заснувати академію, котра має користуватися такими прерогативами і вільностями, як академія краківська, з тою тільки умовою, щоб у тій академії не було професорів, магістрів і студентів ніякої секти: аріанської, кальвінської, лютеранської. А щоб студентам і учням не було ніякої оказії до бійок, всякі інші школи, які були в Києві перед тим, й. кор. м. накаже перенести деінде.
"Другу таку ж академію й. к. м. і стани коронні і в. кн. Лит. позволяють (заснувати) там, де для неї буде знайдене відповідне місце. Вона заживатиме тих же прав і вільностей, як і київська.
"Вся Річ Посполита народу Польського, в. кн. Литовського, і Руського, і належних до них провінцій відновляється цілком такою, як була перед війною, себто — ці три народи мають зіставатася непорушно, як були перед війною в границях своїх і при свободах (своїх) згідно з законами — і в радах, судах і вільній елекції панів своїх — королів польських, литовських і руських. Коли під тягарем війни з заграничними державами щось поставлено було на зменшення границь і вільностей тих народів, це має вважатися за недійсне і пусте, і вищеназвані народи повинні зіставатися при своїх свободах, як єдине тіло одної і нероздільної Рчп., не роблячи приміж собою різниці з приводу віри: як хто визнавав і визнав христианську релігію — чи римську, чи грецьку, всі зістають в спокою, при вільності. Хіба якісь засуди або декрети були винесені перед війною і за час війни цілком законно — при наявності сторін чи в відсутності.
"(3). Війська Зап. Число має бути 60 тисяч, під владою гетьмана руського, згідно з стародавніми вольностями їх.
Скільки наємного ("затяжного") війська буде на Русі, все має бути під владою того ж гетьмана.
"Пробувати військо Зап. в тих воєводствах і маєтках, де воно було перед війною. Всякі вільності, надані (їм) привілеями найясніших королів польських, потверджуються: вони (козаки) зістаються при стародавніх вільностях і звичаях своїх, що не тільки в нічім не обмежуються, але навпаки — потверджуються всякою повагою. Ніякий державний корол. маєток, ні староста, ні пан дідичний, ні доживотний, ані їх підстарости, урядники і всякі інші слуги не будуть стягати ніяких податків з козацьких хуторів, сіл, містечок, домів, ні під яким претекстом. Вони мають бути вільні від яких–небудь тягарів, цла і мита, як люди лицарські, у всій Короні й в. кн. Лит. Мають бути також вільні від усяких судів старостів, державців, панів і їх намісників — тільки під юрисдикцією самого гетьмана військ Руських мають зіставатись. Також всякі напитки, лови в полях і на ріках й інші козацькі пожитки мають зіставатись при козаках свобідно, згідно з їх звичаями.
"Зокрема, кого гетьман війська Руського подасть й. кор. мил. як гідних клейноту шляхетського для ще більшої заохоти до служби й. кор. мил., тим усім без яких–небудь труднощів буде уділена нобілітація з наданням всякої шляхетської вільності. Але так треба міркувати, щоб з кожного полку могло бути нобілітовано сто.
"Ніяких військ польських, литовських або чужоземних ніхто не може вводити в воєводство Київське, Браславське, Чернігівське. Тільки наємне військо, що пробуватиме під владою гетьмана військ Руських, вибиратиме хліб з королівських і духовних маєтностей вищезгаданих воєводств, за ординансом того ж гетьмана руського. А коли б була війна при границях Русі і треба було послати туди коронне військо в поміч, в такім разі це помічне військо має бути під регіментом гетьмана військ руських.
"(4). Для скріплення і більшої певності цього договору гетьман військ Руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і першим сенатором воєводства Київського, Браславського і Чернігівського. А по смерті його має бути вільний вибір гетьмана: стани воєводства Київського, Браславського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і з них одному король надасть (гетьманство).
"Двір–мінниця для биття всяких грошей має бути заложений в Києві або де буде признано зручнішим — однієї якості і металу із королівською особою (портретом).
"Податки, які Рада ухвалятиме на соймі, в воєв. Київськім, Браславськім і Чернігівськім мають уживатися на наємне військо, що буде під владою гетьмана військ Руських.
"Спільні ради і спільні сили всіх тих народів против кожного неприятеля. Мають всі три старатися спільно всякими способами, аби Рпта (Річ Посполита) мала вільну навігацію на Чорне море.
"Коли б станам Коронним і в. кн. Лит. прийшлось почати війну з царем московським, військо Зап. до такої війни не буде притягнене.
"Коли б цар не схотів вернути провінцій Річпосполитої і на неї наступав, тоді мають сполучитися всі сили: коронні, в кн.
Лит. і військо Руське Запорозьке, під регіментом свого гетьмана, і воювати […].
"(5). Гетьмани з військом Зап.— теперішні і наступні — відступивши від усяких заграничних протекторів, більше до них приставати не мають. Навпаки — мають пробувати в вірності, підданстві і послушенстві у найясн. маєстату королівства польського і наступників його і всій Річпосполитій і будуть пробувати вічно.
Але так, щоб це не нарушало братерства зав’язаного з ханом кримським, а коли може то бути без порушення цілості Річпосполитої — то і з царем московським.
"Посольств від заграничних (гетьман) не має приймати, і якби такі трапились — має їх відсилати до короля й. м.
"Також ні війська стороннього вводити не буде, ні порозуміння з заграничними державами мати не буде; хіба сповіщаючи про це короля його милість […].
"(7). А для кращої певності — тому що гетьман з військом Зап. і ці воєводства, що були відірвалися, відкидають всяку протекцію інших народів і добровільно — як вільні до вільних, рівні до рівні і шановні до шановних повертають,— тому для певнішого дотримання нинішнього акта король і Річпосполита дозволяють народові Руському (мати) осібних канцлерів, маршалків і підскарбіїв з правами сенаторів і інші уряди народу Руського.
"При складанні договору з царем московським, коли б до того прийшло, роль й. м. і стани коронні і в. кн. Лит. мають вимагати ненарушеної репутації (реабілітації) вельм. гетьмана і нинішнього договору.
"А щоб ця конституція мала вічну вагу і повагу, вона в усім своїм змісті від початку до кінця буде включена в конституцію (постанови сеймові), ухвалена сеймом, рахована за вічний і незмінний закон і так дотримувана.
"Діялося в таборі під Гадячем, дня і року вищезазначеного".
"До булави великої руської належатиме Чигиринське староство, як то значиться в привілею, наданім пок.