— Хтось каже, що в українського народу вкрали європейську мрію. Але це вибір самого українського народу і легітимної влади. Ми не маємо до цього жодного стосунку. Окрім того, треба почитати документ. Дуже легко спекулювати на цих питаннях. Хочете жити, як у Парижі? Хочемо. Давайте підписувати. А ви читали цю бомагу? Ні. Ніхто ж ні фіга не читає. Читати вмієте? Ринки відкрити, норми і регламенти запровадити європейські. А промисловість треба закрити? Це явний крен, щоб стати сільгосппридатком єврозони. Ми Україну нікуди не тягнемо, у нас з нею є зона вільної торгівлі, якщо Україна підпише цей документ, пільг не буде.Ми зовсім не проти асоціації, та якщо Україна відкриє свої ворота ЄС, нам треба буде захищатися".
Отак би, Вікторе Федоровичу, відразу й сказали: наші угоди з ЄС не вигідні передовсім Росії. А тому відтепер євроінтеграційні документи, мабуть, узгоджуватимуть не стільки з українськими виробниками, скільки із російськими чиновниками.
"Які висновки ви зробили з Євромайдану?" — запитали нашого президента. "Намагання за межами Конституції захоплювати владу — це вже не вперше в державі, я через це вже пройшов (теж захоплював владу? — Авт), — відповідав В. Янукович. — Я категорично проти того, щоб політики ініціювали такі революційні процеси, у нас є Конституція, закони, є дати нових виборів. Дочекайтеся виборів, і український народ скаже своє слово. Куди ви поспішаєте? Сталося так, що, коли штурмували адміністрацію і били молодих міліціонерів цепами, я був на виїзді, у мене був радіоприймач, і там звучала пісня, здається, у виконанні "Фристайл": "А не спешите нас хоронить." (Віктор Федорович знову помилився, цю пісню виконує рок-гурт "Чайф" — Авт.) Чули таку пісню? Хтось поспішив. Занадто переоцінили свої сили і можливості, дуже зневажливо поставилися до всього суспільства. Власні амбіції треба навчитися тримати в руках, тим більше, якщо ви претендуєте на якісь високі державні пости. Будь-яка подібна ситуація веде лише до кризових явищ, треба розуміти наслідки, треба розуміти, як це позначиться на житті людей, на економіці, це удар із серії заборонених по народу, державі.".
В. Путін теж вважає, що причиною Майдану стала політична боротьба. "А якщо Майдан відбудеться на Соборній площі в Москві?" — запитали у нього. "Я не прийматиму ніяких політичних рішень, діятиму відповідно до законодавства. Кожен громадянин має право висловлювати свою думку, в тому числі шляхом вуличних заходів, але якщо хтось виходить за рамки закону, то держава зобов'язана наводити порядок, інакше почнеться хаос", — відповів В. Путін.
Як бачимо, обидва керманичі дали майже однакову оцінку Майдану, мовляв, це всього-на-всього політика, боротьба за владу. Хоча обоє, мабуть, добре розуміли, що такий велелюдний протест — не стільки вияв політичної боротьби, скільки ознака народження громадянського суспільства, що не обіцяє нічого доброго авторитарним режимам. Саме цим і пояснюється "братня щедрість" Москви: 15 мільярдами доларів кредиту і дешевим газом вона намірялася знищити Майдан. Але вийшов прорахунок: Майдан усього один день перебував у шоку від отруйної пігулки, яку підсунули йому Кремль разом із Банковою. Вже за кілька днів він її пережував і виплюнув. Україна дуже швидко зрозуміла справжню ціну московського дарунка.
Хроніка революції
Яне люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п'єш, на низькихі слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар;
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
Іван Франко. "Беркут"
Б'є — значить, любить?
10 грудня 2013 року"Наш народ — єдина родина, а президент — батько", — вдовбувалося у наші голови останніми роками. Але чому ж у цій дружній родині постійно спалахують сварки? Країна і досі в шоку від трьох силових акцій влади, внаслідок яких постраждали десятки громадян. Що спонукало її до таких жорстоких і абсолютно нелогічних дій, які двічі поспіль призвели до загострення політичної ситуації в країні? Спробуємо пояснити причини агресії влади з точки зору народної психології.
Перша версія: це робилося для того, щоб залякати українців. Тобто можновладці діяли за принципом: бий своїх, щоб.. .свої ж і боялися. Проте скарбниця народної творчості має й інше тлумачення тих подій. "Б'є, — значить, любить", — так відома приказка пояснює випадки насильства у сім'ї. Так он у чому річ! Як це раніше не спало нам на думку! Виявляється, влада свій народ любить! Причому пристрасно, наче Отелло Дездемону. Любить так сильно, що в нападі ревнощів готова його задушити — як не податками і мізерними пенсіями, то сльозогінним газом. Але до кого ревнує? Мабуть, до опозиції і Європи. Отже, якщо вас знову лупцюватимуть "беркутівці", знайте: це від великої любові. А якщо так, то це треба сприймати, як належне: не опиратися, а розслабитися і одержувати задоволення. А під час наступних виборів слід голосувати за провладну політичну силу з такою ж "любов'ю".
Згадався анекдот: "Прокинувся чоловік уранці і першим ділом давай жінку бити. Вона йому: "За що? Хіба я в чім завинила?". А він їй: "До вечора все одно заробиш", хоча міг би відповісти і так: "Якби знав за що, то убив би". Тобто наші можновладці, вочевидь, взяли на озброєння цю мудрість для того, щоб бити український народ ще й із профілактичною метою, про всяк випадок, авансом.
А тепер давайте підійдемо до цієї проблеми з іншого боку. "Небита жінка (читай — народ), як коса неклепана", — говорить інше прислів'я про агресивні стосунки в родині. Виходить, якщо влада б'є свій народ, то вважає його недостатньо ефективним, ледачим, а тому з допомогою міліцейських кийків намагається підхльоснути його рух у Європу. І треба сказати, цей задум удався сповна. Коли ще в липні частка прихильників євроінтеграції становила 48%, то нині, за різними оцінками, — 60-70%. Іще кілька таких побиттів — і євроінтеграторами стануть усі українські громадяни від заходу до сходу, від півночі до півдня.
Або ось іще такий нюанс у родинних стосунках: "Жінка (народ) неби— та(ий), як хата невкрита". І цю приказку влада може сміливо використовувати для виправдання своїх дій. Словосполучення "хата невкрита" ("поїхав дах") — образ, який характеризує народ як розгнузданий, недис— циплінований, некерований. А усунути ці вади (вправити мізки) можна тільки з допомогою кийків, що влада й робить.
Що за цієї ситуації залишається українській нації? Терпіти і співати: "Дала мене моя мати, за кого не хтіла, шумить, шумить нагайонька коло мого тіла..."? Чи, навпаки, не терпіти і діяти, як у приказці: "Била жінка мужика, за чуприну взявши"? Багатовікова мудрість народна має підказати вихід із цієї ситуації. Майдан мав би запросити моральних авторитетів старійшин із усіх сфер суспільного життя: нехай би дали пораду, як діяти далі, як примирити нашу велику родину.
А як пояснюють агресію в сім'ї психологи-науковці? "Стосунки, в яких є місце фізичному насильству, відносяться, швидше, до категорії взаємозалежності, ніж до любові, — про це якось розповів завідувач лабораторії Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Павло Горностай на прес-конференції в Києві. — Причинно-наслідкової залежності у формулі: "Б'є, — значить, любить", немає. Це, найімовірніше, емоційна залежність, яка у людини, що б'є партнера, найчастіше у чоловіка, може йти в комплексі з співзалежністю від алкоголю, наркотиків і т.д. Чоловік, що піднімає руку на жінку, компенсує фізичною розправою власну неповноцінність".
Мені здається, що цей висновок якнайповніше розкриває сутність стосунків влади і народу. Хтось може зауважити, мовляв, одне діло власна жінка, а інша — народ. Відповім, що причини агресії до жінки, дитини, народу чи до будь-кого мають одну і ту ж природу: відчуття безкарності, зневага до суб'єкта насильства і законів.
Але є ще одна оцінка: представника колишньої влади, екс-президента Леоніда Кравчука. Зазвичай поміркований і такий, що діє за принципом "і вашим, і нашим", Леонід Макарович у день розгону Майдану 11 грудня не стримався і випалив: "Якби у влади був розум, то вона цього не робила б." Значить, у нинішньої влади ще й розуму немає, бо Кравчук знає, що говорить. Давайте підіб'ємо підсумки, з ким же ми маємо справу. Виходить, що наша влада без розуму, без гальм, без поваги до власного народу і до Конституції. То навіщо нам така влада? Залишати її біля керма держави просто небезпечно.
Минулої п'ятниці на Загальнонаціональному круглому столі батько нації запропонував оголосити мораторій на застосування силових дій із обох боків протистояння. Уявляєте ситуацію: приходить глава сім'ї додому і каже: я оголошую мораторій на мордобої в родині. Себто не каюсь перед дітьми і дружиною, не прошу пробачення, не роздаю подарунки (у вигляді відставки уряду і силовиків), не хапаюсь за миття посуду ( ознака смирення чоловіка), а обіцяю тимчасово не розпускати руки. Чи поважатимуть такого батька в родині? Круглий стіл закінчився нічим. Влада показала абсолютне нерозуміння ситуації в країні.
"Беркут" — птах хижий
13 січня 2014 рокуВдумайтесь у назви силових спецпідрозділів в Україні — "Беркут", "Сокіл", "Грифон", які передають сутність цих формувань. Себто вони, за задумом своїх творців, мають когось закльовувати, роздирати на шматки, страхати. Про благородність хижого птаха тут не йдеться. Бо не на терористів чи злочинців йому дають команду "фас". Тож били, рвали чорнобильців, пенсіонерів, "афганців", учасників Мовного, Податкового та Європейського Майданів. Там, де останнім часом з'являються ці хижаки, — кров, страх і ненависть. І неправда, що хтось, мовляв, нібито провокує "Беркут" на силові дії, а він буцімто тільки захищається. Поява цього підрозділу в місцях масового скупчення людей — це вже провокація. Але — з боку влади. Це виклик. Гра м'язами. Демонстрація зневаги до суспільства. Небажання і невміння вести діалог із людьми.
Кривавою була п'ятниця 30 листопада 2013 року.