Нехай мадам Фльорі постоїть кілька хвилин надворі…
Раблє киває Лаурі й та повільно виходить.
РЕДОН. Чудово. Дякую вам, мадам… Тобто, пардон, мсьє… Прошу пробачення, ви ще мсьє, чи ви все ж мадам? Я заплутався…
РАБЛЄ (міняючись на обличчі). Я вас не розумію, мсьє Редоне! Ви вже не в змозі відрізнити жінку від чоловіка? (Катрін ось-ось зробиться недобре). Я Франсуаза Раблє!
РЕДОН. Напевне, це так. Однак сім років тому, одружившись на бідній мадам Ніколь Гюго, ви ще безперечно були чоловіком. І звали вас тоді Поль Леру…
РАБЛЄ (занепокоєно). Марення якесь! Мсьє, у вас хвора уява! Я жінка! Я ніколи не була чоловіком і не була одружена на жінці! Ви хворі!
РЕДОН. На щастя, хворий не я, а ви. Невеличка неузгодженість з генетичним кодом… Що ж, буває… І я вас розумію… Вам хотілось, вам дуже хотілось змінити стать… Скинути до біса всі ці огидні штани, ці кляті сорочки й краватки! Вам хотілось стати жінкою! Ви довгі роки мріяли відверто одягнути плаття і пройтись в ньому по вулицях міста! Вам хотілось кохати чоловіків і бути коханою! Але… Але у вас не було грошей на операцію… І тут вас з'являється думка одружитись на багатій дурепі, прибрати потихеньку всі її гроші, залишивши після себе спалений труп цілком сторонньої людини і докази проти власної дружини! Ну як? Геніально! Ось тільки я не розумію, мадам Раблє, навіщо потрібно було садовити своїх дружин у в'язницю? Невже ж вони винуваті в тому, що природа-матір зробила помилку саме на вас?
РАБЛЄ (блиснувши очима). Так, чорт забирай! Вони винуваті! Я ненавиджу жінок! Всіх! І я їх ненавиділа завжди! (До Катрін). Чуєш ти, запліснявіла курко?! Я ненавиділа тебе за те, що ти була здорова! Я ненавиділа тебе за те, що ти була здорова і не мала чоловіків! Ніколь дісталось моє справжнє тіло! Вам дісталось все, а я повинна була страждати!? Але я була віддячена! За ваші з Ніколь гроші лікарі зробили мене справжньою жінкою! Такою ж як і ви!
КАТРІН (широко розкривши очі). Господи мій милий! Так ти ж чудовисько!!! Монстр!!!
РАБЛЄ. А мені наплювати! Я здорова і у мене є коханець! У тебе ж, Катрін, немає нічого! І нічого не буде, оскільки зараз ти під конвоєм, на пару зі своїм рятівником відправишся у в'язницю!
РЕДОН. Не думаю, мадам Раблє… Мені здається, у вас проблеми…
РАБЛЄ. У мене? Та годі вам, комісаре… Коли у кого і є проблеми, так це у вас. Вам ніяк не доказати мою вину в суді. До речі, ви, напевне, знаєте, що архів лікарні, в якій так вдало перекроїли мою стать, згорів чотири роки тому назад?
РЕДОН. Авжеж, мадам… Однак, в даному випадку справедливість взяла верх.
РАБЛЄ. Що ви маєте на увазі?
РЕДОН. Історія розпорядилась таким чином, що всі ваші папери залишились цілими, як, між іншим, і деякі інші… Справа в тому, що черговий лікар, якому ви очевидно підсипали снодійне в каву, не випив її. І, як результат, згоріло багато чого, але не все… Як вам подобається ця новина?
РАБЛЄ. Ви мене вводите в оману, комісаре…
КАТРІН (нарешті в змозі говорити). Ви проводили потай від мене розслідування?
РЕДОН. Прошу пробачення, мадмуазель… Пізніше я покаюсь перед вами… (До Раблє). Скажіть, мадам, а навіщо ви витягнули з нафталіну мою заблудлу й безнадійно колишню дружину? Якщо не секрет, звичайно?
РАБЛЄ. Мене цікавила наявність у вас кузини, а те, що мадам Фльорі захотілось вам підіграти… (Чується шум під'їжджаючого автомобіля). Ось і все, панове… Готуйте ваші ручки для браслетів!
В холі з'являються поліцейські з Лаурою.
РАБЛЄ. Сподіваюсь, мені належить премія за затримання небезпечного злочинця?
У хол заходить комісар Дюпре. Редон вимикає магнітофон, дістає касету.
РЕДОН. Жане, на цій касеті все.
Раблє вихоплює з руки Лаури пістолет і направивши його на Редона, натискує на курок кілька разів підряд. Пістолет не стріляє.
ЛАУРА (розтиснувши кулак з кулями). Вони всі тут. Мадам Раблє… Ми хоча й розлучені з Жаспаром, однак мені не хотілося б його втрачати. Жаспар в досить добрих відносинах з моїм чоловіком! І моїми дітьми, зрозуміло…
РАБЛЄ (кидає пістолет). З вашим мафіозі? Так він же вбитий! (Дюпре, Лаура та Редон заливаються сміхом).
ЛАУРА (витирає очі). Мій чоловік, мила моя, ніколи не був мафіозі. До речі, можете познайомитись, комісар поліції Дюпре… (Показує рукою на Дюпре).
КАТРІН. Так ви не… (До Редона). Ви й мене розіграли, мсьє? Але навіщо? Навіщо ви мені збрехали про мадам Лауру?!
РЕДОН. Якщо бути відвертим, то тоді це просто був експромт, який згодом послужив поштовхом для народження нової ідеї. Як бачите, Лаура цілком чудово справилась з роллю "хрещеної матері" мафії...
РАБЛЄ. Але ж я була на віллі Лучано Фльорі! Там повно бандитів!
ДЮПРЕ. Я не винуватий, що природа багатьох моїх поліцейських не нагородила таким розкішним обличчям, якого удостоївся Ален Делон! Ми всі трішки виглядаємо як мафіозі… (До Катрін). Мадмуазель! Ви можете з легким серцем відправлятись додому… Ви вільні…
КАТРІН (дивлячись на Редона). Додому? …Знаєте, комісаре, мені доведеться ще трішки залишитись, оскільки мсьє Жаспар схильний до скупості і не стане видавати мені платню лише за половину місяця. Чи не так, мсьє? І ще… Мені як виявилось, дуже корисне сільське повітря! (Бере Редона під руку). А завтра, дорогий друже, ми поїдемо до мсьє Петі за лікувальними черевиками…
РЕДОН. Мадмуазель… Я впевнений, що завтра вранці вам вже не захочеться їхати ні до якого Жана Петі!
ЛАУРА. Жаспар знає, що говорить!!!
Кінець другої дії.