Легкокрило лопотів пасатний вітер, голубіло небо, і на диво сумирно перешіптувались хвилі. Та в нас було гірко на душі. Не відчепно нагадувало про себе побачене на японському березі.
У мене стояла на думці піднята і навічно скам'яніла в мить атомної трагедії дитяча рука. Цей "експонат" серед інших — обгорілої роби, людських кісток — угледів я в музеї жертв атомного бомбардування.
А зараз ось стою за крок від циліндра — диявольської машини, яка може спопелити усе живе й суще.
— Кіме Михайловичу… Кіме Михайловичу!
Я намагався про все сказати, виповісти і йому, й Альфредові — моїм друзям, хотів — не знаю що — найвідчайдушніше запропонувати і від хвилювання ніби онімів.
Помітивши моє збентеження і сам, мабуть, перейнявшись ним, Кім Михайлович мовив:
— Я тебе розумію… розумію. Нелегко бути віч-на-віч із диявольською зброєю і не могти її знешкодити. Та якщо б ми і знищили цей арсенал, то їх у паліїв хоч греблю гати. Ні, брате, знешкодження однієї чи десяти бомб нічого не дасть — їх треба всі викинути на смітник. Ми, Васильку, виживемо, виживемо! — рішуче й упевнено відчеканив він. — І, повернувшись на континент, розповімо про осині гнізда на островах далекого океану, скажемо людям — людям усього світу: поки не пізно, хапайте душогубів за руку. Це, Васько, дасть більше користі, ніж безумний, хоч і героїчний вчинок, що його ти пропонуєш.
За складом зі зброєю в боковій печері, куди крізь щілини пробивалося світло, натрапили на високий ребристий грот. То була лабораторія, в якій у пластикових чанах і колбах лежали вкриті розчином формаліну зародки дельфінів. І тут же — в широких ночвах — труп людини. Голова й обличчя понівечені. Замість вух зморшкуваті щілини — приживлені зябра, рот і ніс зашиті. Експериментатори "трудилися", мабуть, недавно, і справи до кінця не довели.
— Яке безумство. Досить! — побачивши ті страхіття, вигукнув Альфред.
— Та й мені аж млосно.
Кім Михайлович нас пожалів.
— Ходімо, хлопці, звідси.
Перш ніж залишити арсенал і лабораторію, кожен узяв по фінці. А я прихопив ще й чорну папку. Розбухла від паперів, вона лежала на столі біля великого чана.
СТОРІНКИ З ЧОРНОЇ ПАПКИ
Коридор, яким ми пішли, був добре освітлений. Освітлений і безмовний. Навіть здалеку сюди не долітали голоси. Але те, що десь у кінці печери люди, не залишало сумніву.
— Що ж, востаннє спробуємо проникнути до океанарію, — сказав Кім Михайлович. — Може, все-таки пощастить здійснити те, про що Васько говорив із Чангом. Принаймні треба спробувати. Якщо ж нічого не вийде, вернемося і зійдемо до океану.
Відійшовши від лабораторії та арсеналу, ми всілися на базальтовій брилі. Завели мову про те, як би його непомітно проникнути до пульта управління, відкрити шлюзи, випустити воду і таким чином затопити нижні відсіки печери. Нехай тоді містер Бетлер із своєю компанією поквакає!
У мене на колінах лежала папка. Розгорнувши її, я взяв кілька аркушиків. Убористий машинописний текст, англійська мова.
— Перекладіть, Михайловичу, — простяг я командиру незрозумілі документи.
— Давай, побачимо, що там пишуть.
Пробігши очима друковані рядки, він почав гортати сторінку за сторінкою.
— Цікаво… — загадково пробурмотів.
— Що ж там цікавого? — не терпілося мені.
— А ось послухайте!
Щоб переповісти зміст тих документів, потрібна не одна година. Та й кого цікавить докладно знати брудну історію, як американці за тисячі миль од свого дому привласнюють чужі землі й будують військові бази! Годі й уривка, щоб зрозуміти лицемірство заокеанських лиходіїв а також те, як вони лукавлять перед народами.
Не відомо де і як добуті сторінки із чорної папки були протоколами засідань у парламенті Індії, Шрі Ланки, Бірми та інших країн Південно-Східної Азії.
Ось ті документи.
Парламентські дебати в Народній палаті — серія 3, том 24, збірник 5667–5775 — про Індійський океан:
HAT ПАЙ (депутат від штату Раджапур). Хочу звернути увагу прем'єр-міністра на одне надзвичайно важливе питання і попрохати його виступити з поясненням із цього приводу: відомо, що Сьомий флот США поширює свої операції і на Індійський океан.
ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР. У пресі повідомлялося, що уряд США розширює сферу дій Сьомого флоту — від Східно-Китайського і Південно-Китайського морів до Індійського океану. Офіційної інформації про це ми не маємо, і ні на якій стадії уряд США з нами не консультувався з цього питання. 17 грудня генерал Максвелл Тейлор у розмові зі мною ніби між іншим повідомив, що США розглядають питання про доцільність курсування тут кількох кораблів Сьомого флоту для ознайомлення з водним простором регіону…
ВАСУДЕВАН НАЇР (депутат від Амбалапужу). Яка мета відвідин цих кораблів — чи не огляд визначних пам'яток?
ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР. Високоповажний депутат сказав "огляд визначних пам'яток". Так, гадаю, що вони роздивляються тут славні пам'ятки, милуються океанськими водними просторами і т. п.
ВАСУДЕВАН НАЇР. Чи правдоподібно, що військові кораблі прибули сюди з туристською метою?
РЕНУ ЧАКРАВАРТІ (депутат від Баракпуру). Та ще й з атомним озброєнням!
ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР. Цілком можливо, що вони прибули, щоб справити враження на країни, поблизу яких вони знаходяться.
БРАГВАТ ЯХА АЗАД (депутат від Бхагалпуру). Уся англійська й американська преса сповнена повідомлень, що йдеться не про одне чи два судна, які вирушають сюди з якимось там завданням, а мало не про постійне перебування американського флоту в Індійському океані.
Кім Михайлович дочитав протокол. На останній сторінці хтось масним олівцем вивів: "Call not a surgeon before you are wounded!"
— Перекладіть, — попросив я.
— Стривай, Васько, — перебив Кім Михайлович. — Це ідіома. Як же вона по-нашому? — роздумував він. — Ага, здається, так: поки тебе не вдарили, не кричи!
— Он яка "миротворча" резолюція! — обурився Альфред. — Отже, янкі закликають народи мовчати і ждать, поки тугіше затягнуть зашморг.
— Виходить, що так, — погодився командир. — Ну та почитаємо далі. Слухайте!
І він перегорнув наступну сторінку.
Дебати в Народній палаті — серія 4-та, том 3, збірники 3040–3049 — про купівлю британським урядом островів в Індійському океані:
СПІКЕР (Голова палати парламенту). Тепер півгодини ми можемо з'ясовувати питання.
ЧАКРАПАНІ (депутат від Поннані)… Як відомо, Сполучені Штати мають свої бази в Тихому океані — на Гавайях, Окінаві і Гуамі. Кожен знає, що це оснащені військові бази, і щодня ми були свідками тієї мерзенної ролі, яку вони грали у війні проти в'єтнамського народу. Подібна ж роль відводиться і спільній англо-американській базі в Індійському океані щодо країн Азії й Африки… Щоб увічнити своє колоніальне і неоколоніальне панування у згаданих регіонах, уряди Великобританії і США не гребують ніякими засобами: економічним тиском, політичним шантажем, воєнною погрозою і втручанням.
НАЯНАР (депутат від Палгату). Англійські й американські бази уже з'явилися на деяких архіпелагах Індійського океану. На одному з островів архіпелагу Чагос, наприклад, будуються англійські й американські ядерні бази і великий комунікаційний центр військово-морського флоту. Вони всіляко домагаються мати можливість створення пунктів для стоянок військово-морських кораблів на Мальдівських і Кокосових островах, модернізуючи там злітно-посадочні смуги. Створюється ціла низка нових баз, одночасно спрямованих проти країн Азії і Африки.
МІНІСТР ІНОЗЕМНИХ СПРАВ. Великобританія інформувала нас, що збирається купити острови Дієго-Гарсія і Чагос. Ми протестували тоді, заявивши, що це суперечить рішенню ООН. З тих пір скоїлося таке. Англійський уряд висловив бажання, як люб'язність ("ex-gratia"), заплатити Маврікію три мільйони фунтів стерлінгів, а колонії Сейшельських островів — один мільйон фунтів стерлінгів за куплені в них острови.
— Парламентські дебати на цьому, здається, припинилися, — сказав Кім Михайлович, одвівши погляд від сторінки. — А ось кілька абзаців із Меморандуму, поданого прем'єр-міністром Шрі Ланки Сінгапурській конференції глав країн Співдружності:
"Зовсім недавно було підтверджено, що на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані створюється комунікаційний центр, цілком імовірно для обслуговування системи наведення ядерних ракет Сполучених Штатів.
Район Індійського океану до цього часу був досить спокійним. Нова небезпечна тенденція, яка намітилася, полягає в тому, що він виявився втягнутим у загальну систему оборони великих держав — стає воднораз районом запуску і великою мішенню для ядерних ракет… Швидко дадуться взнаки рецидиви політики "холодної війни", яка в свою чергу поведе до багатьох небажаних наслідків… Дивлячись крізь призму антикомунізму, дехто, наприклад, буде досить прихильно ставитися до політики апартеїду в Південній Африці. З іншого боку, національно-визвольний рух африканських народів розглядатиметься як підривна дія".
— А це що за дикунська "резолюція"? — показав Альфред у кінці сторінки на розмашисту приписку червоним олівцем.
Кім Михайлович прочитав:
— "If a sheep loops the dyke, all the rest will follow".
І, обурений, додав:
— Ти слушно, Альфреде, сказав: дикунська. Інакше її і не назвеш.
Якийсь печерний блазень, ознайомившись із Меморандумом країни Шрі Ланка, написав: "Куди вівця, туди і вся отара".
Ми ще трохи перепочили та й подалися геть.
ОСТАННІЙ ШАНС
У перегороджений шлюзами внутрішній океанарій вело кілька входів. Один той, яким ми щойно пробралися.
Печерні гроти схожі між собою. Спустившись у кам'яну нішу, куди падав тьмяний відсвіт ліхтарів, я зауважив:
— Здається, ми тут уже були.
— Можливо, — погодився Кім Михайлович.
— А ось і та клята приступка…
Альфред боязко наблизився до краю печери. Це тут із ним скоївся випадок, і переслідувачі зчинили переполох. Вигулькнувши з піші, щоб глянути на щит із пультом управління шлюзами, біля якого саме орудувала макака, геолог зачепив брилу. Вона, скотившись, ударила мавпу, а нас виказала з ніг до голови.
Та зараз в океанарії було тихо й безлюдно.
— І — безрибно, — показав на спорожнілі кабіни Альфред.
Під нами за прозорими перегородками стояли вщерть наповнені водою кабіни. Без дельфінів і людинориб. Куди їх перевели, де поділася обслуга, невідомо.
— Сьогодні це, може, останній шанс проникнути в океанарій, а з нього — в океан, — тихо мовив командир.
— То чого ж ми вагаємось?
— Е, Васько, річ не у ваганні.