Місяць тому трапилася дивна й приємна зміна, така незвичайна у Володиному "середняцькому" житті.
їхня вчителька хороша. Володя не може й не хоче уявити,, що буде з ним наступного року, як Марія Пилипівна залишить їх і знову почне з першого класу. Хоча йому й перепадає від неї чи не більше за всіх.
Марія Пилипівна все вміє, навіть співає потиху, але душевно. А малювати не вміє...
"Обоє рябоє",— з гіркотою каже мати про своїх синів — Юрка і Володька. І не тільки тому, що вони геть схожі…
Минулої осені хлопці пішли до першого класу. Сидять за одною партою, намагаються писати рівненькі літери, а вони чомусь виходять кривулясті. Сусід, старезний дід Микита, каже, що в хлопцях сидить по бісеняті, які підштовхують їхні руки за партою, змушують раз у раз визирати у вікно, реготати з доброго дива… Юрко і Володько пильно дивляться у дідові очі: ой, мабуть, вигадує!..