Ноктюрн
У далечі замріяній, імлистій
застигли зорі в мерехтливій тиші…
Це ніч гуляє в зорянім намисті,
і вітер ряд тополь шумких колише.
Три зорі грають в грі семибарвистій.
Під ними дім біліє квітом вишні...
У далечі замріяній, імлистій
застигли зорі в мерехтливій тиші…
Це ніч гуляє в зорянім намисті,
і вітер ряд тополь шумких колише.
Три зорі грають в грі семибарвистій.
Під ними дім біліє квітом вишні...
Вже доволі, досить блакиті,
Вже не бути знов молодим...
Схилився день на золоті жита,
упало сонце в дніпрові пороги.
Під обріями — куряться дороги,
і хмарою — курява золота.
Женці вертаються із жнива по хатах...
І
Нависло небо оливом похмурим…
Земля затвердла на холодну крицю...
І
Весь табір спить. Лягають тіні ночі,
танцюючи по зляканих шатрах…
І сон літає, ледве чутний птах,
лиш вартові вглибляють в далеч очі...