Запізнілий вірш
Давно вже проминули й пізні ляги.
Лише в однім на все село вікні
Ген вогник теплиться удалині.
Стою схвильований… Де взяти зваги
Признать його своїм?..
Давно вже проминули й пізні ляги.
Лише в однім на все село вікні
Ген вогник теплиться удалині.
Стою схвильований… Де взяти зваги
Признать його своїм?..
Перетлілий заходу багрець
Смужкою крайнеба пригасає.
Ось іще одного дня кінець.
Що нам день грядущий обіцяє?
Скільки їх, хто скаже, взагалі
В засіці зосталося насподі?
Що, як Бог спитає: "Може, годі?..
— Звідки, люди, їдете, відкіля?
— З ярмарку ми їдемо, іздаля.
— Як ярмаркували там, розкажіть,
Що ви продавали там, розкажіть...
Все — як було… Ті ж велети-дерева,
Те ж — океаном! — чарівне зело,
Те ж срібне мерехтіння полудневе,
Що в спечну днину вихрить над селом...