Березень
Я переміг жорстоку владу стужі,
Струмком біжу: веселий ллється дзвін,
Гаптує сонце золотом калюжі
І вітер вітром креше навздогін.
Я чую: десь росте новітня змога,
Вже прозелень упала на лани...
Я переміг жорстоку владу стужі,
Струмком біжу: веселий ллється дзвін,
Гаптує сонце золотом калюжі
І вітер вітром креше навздогін.
Я чую: десь росте новітня змога,
Вже прозелень упала на лани...
В безодні неба місяць плине,
Немов би човен золотий…
Я знаю: в серці не загине
Вогонь залізної мети...
Верба над ставом чеше довгі коси,
В прозорім золоті і небо і земля.
Мов, янтарі на травах роси,
А в них – і сонце і поля.
Дзвенять струнами вогники блакиті,
Вливають в серце сонячне пиття...
Келих солодкий я сповнив до краю —
Осінь задушна блукає по гаю.
Осінь золотить зелений намет,
В прозелень вкраплений мед.
Скоро вже можна спочити й заснуть.
Майже закінчена путь...
І далечінь і комашина зграя
В проміннях сонця суто-золотих.
Іду в житах, – а де сама не знаю —
І без думок і без мети...
Іду, дивлюсь: повітря, наче скло,
Співучим морем хвилить хвилі жито.
Проміння сонця – злото дивних літер —
І мрійним сном овіяне село...