за що ти так міцно мене любиш
чому так світло приходиш
так терпляче мене обіймаєш так міцно
мене бережеш чому говориш що я
твій малий найкоштовніший
найцінніший у світі діамант
я ж нічого я справді зовсім нічого не маю..
засинаю при тобі дитиною тут так тихо і поруч
більше нікого немає тільки пташки й так багато
так дуже багато сонця і світла
засинаю а ти говориш що я так само безтривожна
й спокійна як трава що я прозора як річка що несе
свої води здалеку кажеш що бачиш як тілом моїм
протікають найгарніші у світі сни пропливають..
2
рибу мій Господи тепер завжди доводиться ділити опівночі
за дня бракне часу за дня не стає терпіння тебе чекати
доки мовляв ти прийдеш за дня навіть і не виникає деколи думки
що ти можеш бути зовсім поруч за дня риби
вростають головами в землю за дня риби наміцно вростають
головами в землю тебе чекаючи мене чекаючи коли я почую..
лев каже ти нікого ні не навчиш ні не змусиш
себе любити хіба що сама навчишся обіймати
вибачати й відходити ні в кого не попросиш
дай мені хліба й води хіба що сама комусь
віддаси свою воду й останній хліб коли будеш
голодна коли може найдужче хотітимеш їсти
лев говорить не поясниш нікому як добре бути..
навіть коли не знаю де ти і як ти є мені хочеться
з тобою говорити переступаючи з лапи на лапу
весело вимахуючи хвостом розповісти тобі чого не вмію
розповідати більше нікому в світі
хочу розповісти тобі яка красива буває в річках вода
і які чудернацькі ходять в лісах звірі яка досконала і добра..
нікому не віддавай мене коли сонце сідає і коли стільки різних
очей дивляться всі на захід і коли ніхто не згадає про схід
нікому не віддавай мене хай я буду тобі як маленьке зерня хай
я буду як паросток а пізніше як квітка що принесе лиш тобі
знаний плід посади мене там де сам хочеш щоб мені прорости
доторкнися до мене й скажи будеш знаряддям ітимеш
по тій землі яку дам і все тобі там буде добре сонце і дощ..
ти дивуєшся що мої руки та й зрештою вся шкіра пахне яблуками це й справді
якось дуже дивно принаймні ти так говориш я теж це відчуваю але кажу тобі
що немає чого дивуватися Бог щось відбирає і щось натомість додає так стається
фактично завжди ти ж знаєш що коли я нервую коли я багато нервую з мене
починає осипатися волосся як листя із дерева хіба ти цього не помітив хіба не
зауважив що я щоночі коли ти засинаєш відклеюю із твого тіла пластирі
торкаюся пальцями де тобі боліло і рани затягуються ..
ті що люблять подивися які вони прості і красиві
делікатні як найперше ранкове світло
безтривожні як голуби
ті що люблять поглянь як багато вони віддають
і як легко усе що приходить приймають
подивися на їхні долоні повні скарбів..
чи ти мене любиш однаково коли розрізаю соковиті й пахучі дині й вони
розбризкуються соком по столу і по стінах і декілька крапель навіть
потрапляють на віконне скло або інакше коли я надкушую великі соковиті
й солодкі яблука і коли ми їмо полуниці й ти спостерігаєш як відриваю
від червоних ягід зелені хвостики і коли вибігши на вулицю
потрапляю просто під колеса велосипеда як тоді у дитинстві
й навіть коли тепер так само як і майже двадцять років тому
на тілі не залишається ні синців ні подряпи..