Під чорними хмарами
ПІД ЧОРНИМИ ХМАРАМИ
Нарис
Тихо й непомітно наступав в селі травневий вечір. Червоне сонце сідало за пагорком, і його останні промені догоряли на хрестах сільської церкви. Повсюди розливалася приємна прохолода і якась ніжна, чарівна таємничість. Стихав людський голос, і росли принадні згуки весняної ночі: гули хрущі над садками, десь далеко кумкали жаби, співали соловейки...
Вже спокійно і велично сходив повний місяць край неба. Десь заспівали парубки й дівчата...