ТРОЄ ДІТЕЙ
Хлопці поснули. Сиділа при каганці та пряла. За ниткою, за ниткою та й мамина гадка снувалася.
"Тот малий бахур заснув нині знов без вечері. Не мож го відучити від того ніяким правом. Най лишень прийде вечір, най затопитсі в хаті, він вже сидит на припічку. Посидит мінутку-дві, як пришиблена курочка, та й дивисі — ого, вже зсунувсі головков на припічок та й спит. І не буди го навіть пусто-дурно, бо не добудишсі — спит, як камінь...
ЧЕРЕЗ ГОРИ
На склон!. сугорба, що його, власне, перейшов, шумів глибокий смерековий ліс. Крізь темряву і хмари снігу, що зав'язали світ, сутеніли перед ним гори, одні вищі від одних, а такі грізні, такі незнані! Здалека бушував по них вітер, на їх шпилях роздиралися хмари і час до часу розганявся страшенний гук, як від удару грому,— то снігова опока зсувалася у пропасть. Днями і ночами ішов у ті гори, боровся з висотою і стрімкістю, з вітром і снігами, з темрявою і власними сумнівами і зневірою...