Вона оповідала йому, кілько кури знесли яєць, що м'ясо подорожіло знов, що ярина страх недобра, дальше про свою гризоту, що білизна не хоче схнути, хоч висить уже третій день на шнурі. Він слухав її з привичною увагою. Се був рапорт, якого він мусив вислухати щодень, повернувши зі школи і засівши зі своєю жінкою до обіду. Потім розбирали обоє кожду точку зокрема, а нарешті запитала вона, як йому сьогодні поводилося в школі. О, і він мав гризоту! Малий Михайлович вичерпував його терпеливість...
Читати повністю →
Се вже тому буде багато літ, як у маленькім селі проживав невеликий хлопець Стефан. Він був круглим сиротою і жив разом зі своєю старшою сестрою, котра заробляла для нього і для себе на шматок хліба. Аж якось вона простудилася й занедужала. Стефан доглядав її, але се не помогло, вона померла. Бідний хлопець плакав і жалував, а як по похороні всі люди розійшлися із цвинтаря, то він, лишившись сам, ліг коло свіжої могили і почав хлипаючи говорити:
— Що я бідний тепер робитиму?..
Читати повністю →
Євгенія ЯРОШИНСЬКЛ
ЖЕНЯЧКА НА ВИПЛАТ
Образок з життя
Іван Торонський здав матуру з відзначенням. Його родичі хоть були бідні,— батько був нижчим урядником, а мати крав-чихою,— рішились післати його на Віденський університет, щоби там вчився медицини. Мати сина, котрого люди звали б "пан доктор", здавалось бідним найбільшим щастям. А й Іван не був від того і, як вакації скінчились, спакував свій тлумо-чок і поспішив кормитись наукою медицини. Перші два роки йшло йому незле...
Читати повністю →
Був собі хлопчик, що мешкав у гарнім домі, котрий стояв посеред широких полів та сіножатей. Як прийшла весна й земля вкрилася чудовим килимком з квітів, тоді було так гарно, особливо в саду Йосипових родичів. Та він нарікав на цю красу, глумився з квітів. Він любив лиш пожиточні речі, а квіти зовсім не цінував.
"Кому ці квіти потрібні?" — говорив не раз, брав паличку і, махаючи нею, збивав голівки квітам...
Читати повністю →