Рани
Рани вночі найпекучіш печуть...
О. Твардовський
І крізь глибокий сон вночі ночуєш — біль,
І скорчишся в пітьмі, й зіщулишся на ліжку...
Тобі не подолать його, шкода й зусиль,
Терпи і хоч помри, а не благай про знижку...
Рани вночі найпекучіш печуть...
О. Твардовський
І крізь глибокий сон вночі ночуєш — біль,
І скорчишся в пітьмі, й зіщулишся на ліжку...
Тобі не подолать його, шкода й зусиль,
Терпи і хоч помри, а не благай про знижку...
Закурю і заспокоюсь. Сигарети аж ось, кубинські, з жовтим фільтром, пачка почата. Треба тільки закурити — і я одразу заспокоюсь. Сірники ламаються, сірка летить на всі боки, виймати кожен новий сірник чомусь дужо важко, але нічого, я все-таки закурю… Запашний тютюн, перша, друга затяжка. Тепер легше.
У мене є всі підстави хвилюватися. Не через Герду, ні. Що Герда не прийшла, хоч обіцяла обов’язково прийти о десятій, після концерту, мене не хвилює. Вона вже не раз обіцяла і не приходила...
В години радості і смерті,
В труді, печалі і в бою
Люблю залізну і уперту
Вітчизну зоряну мою...
Побите бурями незламне древо!
В осіннім лісі на глухій поляві
Підводиш ти в холодне хмарне небо
Свої вузласті руки величаві...
Немов по замінованому полю,
Ідеш вночі по траверсу рядка,
І на півслові од терпкого болю
Німіє і спиняється рука...
В бою убили ескадронного Хтокала, поранили Лукаша, веселого заспівувача, що на всю бриґаду вславився своєю вдачею і вмінням складати пісні; ескадрон пішов ховати Хтокала. Лукаш лежав у лазареті. До нього приходили заспівувачі з других частин учитись. Тепер він складав пісню про геройську смерть ескадронного Хтокала...
Читати повністю →Уночі в Старім Осколі
Я зі станції іду...
Дерева чорніють голі
В привокзальному саду...
Л. ПЕРВОМАЙСЬКИЙ
ХВОРОБА ПІСЛЯ ОДУЖАННЯ
ОДНА деталь :
В окружкомі, в кабінеті секретаря стоїть каламар піднесений на четвертій конференції місцевими фабзайцями. Сами робили: розгорнута книжка дубова, окована блискучою бляхою, на чавунному постаменті й перед книжкою в дубове кружало вдовбано мідяний каламарчик. З книжки регулятор, а каламарчик прикривається важкою крицевою будьоновкою з зіркою, вибитою на ній червоною міддю...
В кінці травня я оглядав Шенбруннський палац, кімнату, в якій спав Наполеон і жив імператор Франц-Йосиф, акуратно підстрижений парк і велику оранжерею, де старі пальми стояли у величезних діжках серед уламків скла, наче обгорнуті повстю… Мене тягло додому з цього великого сумного міста, повного руїн і сонця, голодних дівчат і переодягнених нацистів...
Читати повністю →Л. ПЕРВОМАЙСЬКИЙ
ЯХТА "АДНАН"
I
3 Кафаровим, молоденьким персом, співробітником Ізмірського філіялу Нафтосиндикату, ми вже розпрощалися. Ось він збігає по трапу до холодної води, сідає в човен, махає мені капелюшем... Баркаджі нахиляється над веслами й, вимахнувши руками, відштовхується від трапу. Ось уже спина молоденького Кафароза віддаляється...
Ну що ж... Хай буде так!
Я дуже мало знав Кафарова і мабуть ніколи більше не зустрінуся з ним...