Любіть, дітки, Україну
– Добре, що впіймала тебе, Іванку. Сядь! Поговорити треба.
– Мамо, знов те саме будете втовкмачувати. Я знаю.
– Те, але не те. Май терпіння. Мати на погане не наставлятиме. Тільки на добре
– Ми вже все зрозуміли, мамо. Я і Марійка.
– Все, та не все. У мене, дітки, душа болить, що ви їдете в чужі краї. Хоч і по науку. Та що поробиш, коли в Україні нашій поки що таке твориться. Слово рідне не завжди почуєш. Їдьте, пташенята, вчіться. Людьми станете. Та глядіть!..
– Що глядіти, мамо?..