Вірші в перекладі Василя Мисика
Перекладач: Василь Мисик
Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990
До Кромвеля
Кромвель, наш богатир, що крізь облогу
Не тільки воєн, а й низьких обмов
З нечуваною твердістю пройшов,
I нам до миру проорав дорогу,
Й, Фортуну горду підкоривши, Богу
Служить примусив, і трудився знов,
I Дарвеном пливла шотландська кров,
I Данбар, Вустер лунко перемогу
Блискучу славлять. Та великі ждуть
Нас труднощі. Не менших лаврів гідні
Звитяги миру. Вороги новітні
Нам інші пута для душі кують.
Не дай, щоб вільний дух пожерла злоба
Тих найманих вовків, чий бог — утроба!
Шекспір
Чи потребує мій Шекспір, щоб люди
Йому величні зводили споруди —
I прах його священний зберігавсь
Під обеліском, що до зір піднявсь?
Де сяє слави вічної проміння,
Навіщо свідок цей німий, каміння?
В палкім захопленні сердець людських
Ти кращий пам'ятник собі воздвиг.
Бо мова в тебе — на великий сором
Мистецтву млявому — таким узором
Легким снується, що в серця синів
Ввійшов назавжди твій дельфічний спів.
Ти нам уяву на льоту спиняєш
I нас у мармур раптом обертаєш —
I, в саркофазі мармуровім, там
Лежиш собі — на заздрість королям.