Мулик-Луцик Юрій Олексійович (31. 12. 1913, с. Татаринці Кременецького повіту Волинської губернії, нині с. Лановецького району Тернопільської області – 12. 06. 1991, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – дослідник історії української Церкви, славіст, філософ. Дійсний член УВАН.
Студіював право й суспільні науки у Віленському університеті (нині Вільнюський університет, 1933–36), слов'янську філологію у Львівському (1936–37) та Варшавському (1937–39) університетах. В останньому 1939 здобув ступінь магістра за працю "Західні впливи в українській церковній драмі", 1948 в УВУ в Мюнхені під керівництвом професора Ю. Шевельова – доктора з теми "Психотранспозиція в українській синтаксі".
1948 виїхав до Канади. Тут викладав у Манітобському університеті (допомагав Я. Рудницькому в організації відділу славістики), в Колегії св. Андрея у Вінніпезі, був редактором часописів "Вісник", "Рідна нива", "Новий літопис" та "Віра і культура". Один з організаторів товариства "Волинь", Інституту дослідів Волині, науковий редактор їхніх видань.
Як філософ, М.-Л. притримувався антропоцентризму. Важливою, на його думку, є антропотелеологія, що концентрується на меті буття людини. У співавторстві із С. Савчуком підготував монументальну працю "Історія Української греко-православної церкви в Канаді" в 6-ти томах (видруковано лише томи 1–4 – 1984–89).
За його редакцією і доповненнями видано "Етимологічний словник української мови" І. Огієнка (т. 1–3, 1979, 1982, 1988). Автор низки наукових праць, зокрема "Духовний портрет Ольги Кобилянської" (1952), "Старо-церковно-слов'янська мова як мова релігійного культу", "До методології назвознавства" (обидві – 1953), "Психологічна й антропологічна характеристика волинян" (1954), "Читанка кирилівських текстів із словником", "Граматика церковно-слов'янської мови", "Нарис історії Української Православної Церкви" (ч. 1; усі – 1979). Усі зазначені праці опубліковані у Вінніпезі.