3.08.1890 р., с. Тинне, Рівненщина – 3.12.1945 р., м. Скаржиськ, Польща.
Справжнє прізвище – Антін Нивинський. Батько був урядовцем, мати – зі старого волинського священицького роду Чекмановських. Реальну гімназію закінчив у Рівному. Не маючи змоги вчитися далі, вступив до земства як помічник бухгалтера і розпочав нелегальну культурно-освітню роботу серед української міщансько-селянської молоді Рівного та довкільних сіл, поширюючи "з-під поли" українську книжку.
Наприкінці 1915 р. опиняється на фронті. Важко контужений під Мінськом, лікується у Вороніжі, згодом опиняється у Московщині. Ця обставина поглиблює його національну свідомість і стимулює антиросійський настрій. На початку революції 1917 р. вертається до Рівного і стає одним із найактивніших організаторів національно-культурною й політичного життя Рівненщини, рівненської "Просвіти".
З приходом польської окупаційної влади на Західну Волинь Антін Нивинський стає в ряди безкомпромісових борців проти влади, повністю підпорядкувавши своє особисте життя політичній боротьбі, живе у злиднях, мешкаючи в Рівному та Здолбунові. Як журналіст працює постійно у місцевих волинських часописах: "Громаді" (Луцьк), яку сам редагує (1923), потім як співпрацівник "Української Громади" у "Громадськім Голосі" та гумористичному "Зизі" (Львів).
Літературну діяльність розпочинає дуже молодим, друкуючи свої перші оповідання в "Українській Трибуні" (Варшава, 1920), в альманасі "Метуса" (1922), в "Новій Україні" (Прага, 1925) та у варшавському альманахові-квартальнику "Ми" (1939, №8–9), звідки походить "Поліщуцька мати", у львівському журналі "Назустріч" (1936). У 1938 р. у Львові вийшла збірка історичних оповідань "Віки пливуть над Києвом".
У Львові з приходом більшовиків та у варшавській пожежі 1944 р. загинули рукописи творів, написаних у 1930-х роках: "Збірка поліських оповідань", історична повість "Полум'яний їздець" та повість "Здобувачі".
Антін Нивинський помер на хворобу серця в повному забутті, переживши перед тим ціле пекло Варшавського повстання.