Народився в місті Києві 14 листопада 1968 року у родині українського актора та співака Дмитра Олесандровича Мухарського. У 1992—1993 роках викладав уроки з історії культури у 109-й гімназії ім. Шевченка, в Києві. У 1987—1988 рр. служив в армії. У 1992 р. закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого за фахом "актор театру та кіно". Дванадцять років працював актором у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Зіграв близько 20 головних ролей.
2008 — заснував галерею незалежного мистецтва "Antin's collections", яка стала відома масштабними проєктами "Жлоб-Арт", "Сільський гламур" (колекція українського кітчевого живопису 30 — 60-х років ХХ століття), Велика українська мультиплікація "Все що залишилось".
2009 — заснував Союз Вольних Художників (СВХ) "Воля або смерть", до складу якого увійшли художники Іван Семесюк, Олекса Манн, Андрій Єрмоленко, Сергій Коляда, Ніна Мурашкіна, Сергій Хохол та інші.
У 2012 році створив проєкт "Лагідна українізація", в рамках якого створив вокально-інструментальний ансамбль "Сталін унд Гітлер капут". Зазначений ансамбль виконує пісні на музику популярних радянських пісень, а слова (в жанрі політичного памфлету та стьобу) пише Антін Мухарський, і він же є єдиним солістом ансамблю, виступає під ім'ям "професора антропології Ореста Лютого". Саме виступи в цьому ансамблі зробили ім'я Антіна Мухарського (Ореста Лютого) відомим та популярним в Україні. До теперішнього часу (2020 рік) ансамбль продовжує активно виступати.
22 червня 2014 перший з українських співаків виступив в зоні АТО.
У серпні 2019 року Ютуб канал Ореста Лютого за запитом Роскомнадзору було видалено. Над каналом працювали 7 років, на ньому було 86 тисяч підписників, понад сто мільйонів переглядів. Автор створив новий канал з назвою Люта українізація.
У грудні 2019 у квартиру співака в місті Києві о 5.30 ранку виламавши двері зайшли співробітники поліції та без жодних пояснень провели обшуки.Через 3 місяці за запитом юристів поліція надала пояснення, що в ході розслідування певної справи в місті Кропивницькому поліція вийшла на слід людини, яка теоретично мешкала в цій квартирі. Але ця інформація виявилася хибною.
Літературний доробок:
1995 (перше видання), 2012 (перевидання) — автобіографічний роман "Доба. Сповідь молодого бандерівця" (видавництво "Наш Формат")
2002 — роман "Попса для еліти" (видавництво "КСД")
2011 — мистецький каталог "Воля або смерть"
2013 — повість "Смерть малороса" (видавництво "Остання барикада")
2013 — збірка повістей "Після злучення тварина сумна" (видавництво "Наш Формат")
2013 — великий культурологічний альманах "Жлобологія" (видавництво "Наш Формат")
2014 — великий історично-культурологічний альманах "Майдан. (Р)Еволюція духу" (видавництво "Наш Формат")
2015 — роман "Розрив. Як я став "націонал-фашистом" (видавництво "Фоліо"), (Перевиданий 2020 року)
2015 — дитяча казка "Легенда про квітозавра" (видавництво "Фоліо") (ілюстрації Клауса Іванова)
2015 — збірник оповідань "Сказки русского мира" (видавництво "Фоліо")
2016 — ілюстрований альманах "Сказкі руssкаго міра" (видавництво "Люта справа") (ілюстрації Івана Семесюка)
2016 — радикальна повість "Смерть малороса" (репринтне видання, видавництво "Люта справа")
2016 — "Антисоветские повести и рассказы" (видавництво "Стеллар")
2017 — альманах "Національна ідея модерної України" (видавництво "Український культурний фронт")
2018 — автобіографічний роман "АЙ ЕМ НОТ РАША" (видавництво "Український культурний фронт")
2019 — містична казка для дорослих та дітей "Кістяк з Чорнобиля" (видавництво "Український культурний фронт")
2020 — кримінально-містична сага "Троєщинське Євангеліє" (видавництво "Український культурний фронт")
2020 — "Карантин. Непристойні оповідки"
2021 — "Як перейти на українську" (Спільно з дружиною Єлизаветою Бєльською)
2023 — роман в оповідках "Русофоб"