Український письменник, критик, культуролог, народознавець, громадський діяч Богдан Петрович Чепурко народився 26 серпня 1949 в с. Осівці Бучацького району Тернопільської області.
Член Національної спілки письменників України (1990 р.). Лауреат Всеукраїнської премії "Благовіст" (2000 р.), Міжнародної премії Організації Оборони Чотирьох Свобід України за перемогу в конкурсі на найкращу Поему про Україну (2000), обласної премії імені М. Шашкевича (2005 р., м. Львів). Чоловік поетеси Марії Чумарної.
Закінчив Коропецьку середню школу-інтернат, філологічний факультет Львівського університету (1974 р., нині національний університет імені Івана Франка).
Завідував сільським клубом у с. Зелена на Бучаччині. Працював учителем української мови та літератури в селах Поточани (Бережанського), Бариш (Бучацького) і Доброводи (Збаразького районів) та м. Збараж.
Від 1975 — у Львові: науковий працівник, завідувач відділу фольклору Музею народної архітектури і побуту, завідувач відділу мистецтва журналу "Дзвін", редактор газет "Просвіта" й "Основа", завідувач відділу критики журналу "Річ"; член редколегії журналу "Основа" (м. Київ). Ініціатор створення гурту позадесятників.
Збірки поезій:
"Сонячна дорога" (1984),
"Код спадковості" (1989),
"Подільська височина" (1997),
"Викрадення Європи" (2004),
"Ранні вірші" (2004),
"Вилітає ластівка з пейзажу" (2005),
"Дві поеми" (2006),
"Сезон мертвих дощів" (2006).
Книжки для дітей:
"Чом ти, гуско, боягузка?" (1988),
"Вітер нашої землі" (1990),
"Ми зваримо борщику" (1995),
буквар "На білому світі" (1997),
читанка "Хрещатий барвінок" (2004).
Народознавчі трактати:
"Українці" (1991),
"Небесна родина" (1994).
Методичний посібник
"За образом і подобою Слова" (1997).
Збірка гумору
"Чепурески" (2006).
Упорядник книжечки
"Приказкове коло" (1994).