Народився 13 листопада 1931 року в Сімферополі, жив на вулиці Училищна, 6. У травні 1944 року разом з матір'ю, сестричкою, братиком був депортований до Узбекистану. По закінченні школи працював токарем, слюсарем, шахтарем. Вірші почав писати ще в школі. Це захоплення привело його в Москву, в Літературний інститут ім. М. Горького, де навчався на одному семінарі з Євгеном Євтушенком, Робертом Рождественським, Беллою Ахмадуліною, Джимом Петерсоном.
По закінченні інституту в 1963 році був направлений в Алма-Ату, де обіймав посаду завідувача відділу художнього перекладу у видавництві "Жазуши" ("Письменник"). Згодом став головним редактором Державного комітету Казахської РСР з друку. У 1970 році переїхав у Ташкент, де працював у Спілці письменників Узбекистану, заступником головного режисера Академічного Великого театру ім. Алішера Навої.
У 1968 році став членом Спілки письменників СРСР.
У 1992 році повернувся до Криму.
З 1984 по 2006 рік Нузет Умеров — головний редактор найстарішої кримськотатарської газети "Янъы дюнья". Разом з іншими кримськими поетами — Валерієм Басировим, Ольгою Тимохіної і іншими робить все, щоб діти і молодь пізнавали культуру і мови народів, що мешкають в Криму. Видають казки, вірші російською, українською та кримськотатарською мовами, які стали дуже популярними. Нузет Умеров — автор декільких десятків книг. Це — вірші, поеми, казки, оповідання, повісті, п'єси, гуморески. Перекладач з казахської, узбецької, татарської і інших мов. Брав участь у створенні першого післявоєнного кримськотатарського букваря "Еліфбе"
Член Спілки письменників України, академік Кримської Літературної Академії, заслужений журналіст України.
Помер 26 жовтня 2022 року.