Володимир Іванович Приймак народився в 1955 році у Вільхівцях на Івано-Франківщині. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. 27 вересня 1990 року призначений головним редактором першого демократичного видання Городенківського району газети "Край", однієї з перших п'яти національних газет області. В 2008-2015 роках — головний редактор, генеральний директор Івано-Франківської ОДТРК "Карпати". Лауреат премії національної Спілки журналістів "Золоте перо" (1992 р.), Всеукраїнського фестивалю радіотелевізійних програм "Калинові острови" (2008 р.), обласної журналістської премії імені Богдана Бойка (2009 р.), літературно-мистецької премії імені Леся Мартовича (2012 р.), член національної Спілки журналістів (з 1986 р.), Заслужений журналіст України (2010 р.).
Літературний дебют відбувся в березні 1979 року, коли представляв Івано-Франківську область на Всеукраїнському літературному семінарі молодих авторів у Будинку творчості українських письменників "Ірпінь". Перебував у групі під керівництвом молодих на той час Олексія Дмитренка і Олекси Шеренгового. Підсумкова, в кінці тижня, зустріч відбувалася в кабінеті голови Спілки письменників України. Два хлопці переді мною, мабуть, зі Сходу, читали чомусь російською, в цьому великому храмі українського слова. Не думаю, що вражала когось і моя тоді проза, але пам'ятаю очі Павла Архиповича Загребельного, який у ті дні якраз завершував "Роксолану", великий роман про Настю Лісовську, доньку священика з підкарпатського нашого Рогатина. Він схвально кивав головою, і відразу потому Олексій Дмитренко і Олекса Шеренговий повели мене в кафе "Еней" у підвальному приміщенні під Спілкою. Там до нас долучилися також молоді ще в той час Федір Зубанич і Володимир Яворівський. І Любов Голота, "… до третіх півнів, моя мила, до третіх…" Було багато напутніх слів, головні з яких: "Писати! Неодмінно писати!" Тепер є "Сліди на росі" (2004 р.), "Апостоли правди" (2012 р.), "Дорогою до білих журавлів" (2018 р.), "Білі тумани на ісході літа над Дністром" (2022 р.), на які благословили мене тоді, в березні, великі українські письменники.