Анголенко В'ячеслав Володимирович

Стислий опис творчості

Від шкільної парти В'ячеслав закоханий в українську поезію, а потім і сам став писати.

"Його вірші не писалися для демонстрації свого вміння або з метою вразити когось. Їх диктувала одна тільки глибока душевна потреба... Від перших рядків вони приваблюють пружним ритмом, добірною мовою, глибиною настрою...

Ваговитість і неминучість віршованих рядків випливали з напружених, часом болісних переживань і роздумів людини, надзвичайно чутливої до краси й до несправедливості, до гармонійного світу природи й до дисгармонії сліпої жорстокої поведінки людей. Художність натури молодого автора сумніву не викликає...", — так написав про молодого красноградського поета у літературному журналі "Березіль" літературний критик Спілки письменників України Володимир Брюгтен. Високу оцінку збірці віршів Анголенка дав український поет Іван Драч.

Молитва

Я молюсь на цей вечір,

На тихе його, ідилічне,

І на приспане сонцем,

Вколисане вітром лице.

Я молюся так гречно

І благаю, благаю про вічне:

Про дітей і про вечір,

Про тебе й про вечір оцей.

Це ж я щойно осліп,

Я від щастя осліп, бо солоний,

Як сльоза, сліпий дощ

Надвечір'я розраяв сухе,

Я молюся про хліб,

Про бабусю мою на ослоні,

І про вечір молюсь,

І про добре молюсь і лихе.

І нехай цю мою,

Цю молитву мою безсловесну

Ткаля-ніч загортає

У чорну свою пелену —

Я молюсь на цей вечір,

А він поряд сидить — не шелесне

— Вже заснув, вже заснув,вже засну...

загрузка...