Скажімо, про нього писали рівненські газети: "Зміна", "Червоний прапор", "Рівне", "Вільне слово", "Вісті Рівненщини", де вміщували свої статті В.Басараба, І.Кидрук, І.Пащук, С.Українець, Л.Пшенична, Рибенко Л, та інші. Кілька публікацій з'явилося і в "Літературній Україні" (автори В.Кава, О.Єфимов, О.Левчук), у журналі "Слово і час" (О.Тимощук).
Отже, Євген Шморгун — письменник різносторонній, оригінальний. Він не зупиняється на досягнутому, шукає нові теми, образи, композиційні елементи творів, багато працює над словом. У письменника вчаться майстерності його молодші колеги, яких він повсякчас підтримує на нелегкому літературному шляху і яким усіляко сприяє у випуску книжок через рівненське видавництво "Азалія".
Для поезії потрібно щось більше, ніж просто ефектна думка, несподіване порівняння. Вибираючи свідомо приглушені, стримувані інтонації Є.Шморгуна, усвідомлюєш: світ постає в його творах у своїй первозданності, світ високий і чистий, до якого людина владна хіба що торкнутися щемливим спогадом дитинства, чистим і незатьмареним. Його талант виходить із патріотичної душі, його надзвичайна енергія, якій позаздрив би кожен підліток, оживляє всіх, хто перемовиться з ним хоч словом. Запал цього немолодого, однак геніального чоловіка опановує кожного, хто з ним знайомий.