Його називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном, Брехтом. А сам Довженко казав, що свої картини "писав з гарячою любов'ю, щиро. Вони складали найголовніший смисл мого життя". Система, використовуючи цю "гарячу любов", не тільки підносила митця, а й ламала його. Як один зі знаків тої боротьби Довженка за свою духовну свободу залишився запис в його щоденнику: "Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорному тілі. Коли немає ненависті принципової, і зневаги нема, і недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту,— невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?..".
ОСНОВНІ ТВОРИ:
Кіноповісті "Земля", "Україна в огні", автобіографічна повість "Зачарована Десна", новели "Ніч перед боєм", "Воля до життя"; "Щоденник".
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. О. Довженко. Господи, пошли мені сили: Щоденник, кіноповість, оповідання, фольклорні записи, листи, документи. — 1994.
2. Кошелівець І. Про затемнені місця з біографії О. Довженка // Дніпро. — 1994. — № 9—10.
3. Лавріненко Ю. Олександр Довженко // Українське слово. Т. 2. — К., 1994.
4. Семенчук I.P. Життєпис Олександра Довженка. — К., 1991.
5. Дончик В. Олександр Довженко // Історія української літератури XX ст.: У 2 кн. Кн, 1/ За ред. В.Г. Дончика. — К-, 1994.
6. Корогодський Р. Довженко в полоні. Розвідки та есе про майстра. — К., 2000.