Біографія Баратинського буде неповною без розповіді про його родину. Е.А. Баратинський з'явився на світ 2 березня (19 лютого) 1800 року в селі Вяжле, розташованого в Тамбовській губернії. Його сім'я належала до знатного дворянського роду. Пращури його з польського роду шляхтичів, які отримали своє прізвище ще в 14 столітті за назвою належного їм замку "Боратинь".
Батько, Абрам Баратинський, служив офіцером в лейб-гвардії Преображенського полку. Його особливо любив і цінував спадкоємець престолу Павло I. Однак, незабаром улюбленець виявився в немилості і вийшов у відставку. Мати майбутнього поета, Олександра Черепанова, в молодості складалася фрейліною при імператорському дворі.
Здобувши початкову домашню освіту, в 1808 році Євген відправився в приватний німецький пансіон. До його бездоганному італійському та французької мов додався німецький. Після пансіону він перейшов в найпрестижніший в той час військово-навчальний заклад — Пажеський корпус. Звідти він часто писав листи матері, в яких говорив про своє неодмінне бажання присвятити життя військовій справі. Але не всім мріям судилося збутися. Він виявився замішаний в "некрасиву" історію з крадіжкою грошей. З одного боку, це була всього лише витівка. А з іншого — серйозний проступок, за який його виключили з корпусу і позбавили права служити в високому військовому чині.
У 19 років Баратинський вступив простим солдатом в Єгерський лейб-гвардії полк. Далі перейшов в Нейшлотскій піхотний полк в Фінляндії. У 25 років йому виклопотали офіцерський чин. У ньому він прослужив недовго: рівно через рік він відмовився від служби і переїхав до столиці. Там він незабаром обвінчався з Анастасією — улюбленою дочкою генерал-майора Льва Енгельгардта.
Перший поетичний твір було видано в 1819 році. Даний період був досить насичений подіями: близьке знайомство в північній столиці з Олександром Пушкіним і Антоном Дельвіг; входження в вузький літературний гурток московських письменників і тісне спілкування з Н. Язиковим, І. Киреевским і А. Хомяковим. Рік за роком, починаючи з 1826, виходять збірки його творів: поеми "Еда", "Бенкети", "Бал", "Наложниця", ліричні вірші та інші.
У 36 років Баратинський після смерті батька дружини вступив у володіння підмосковним маєтком — Мураново. Він оселився там з Анастасією Львівною і дітьми, і практично не виїжджав. В цей же період — в 1842 році, в світ вийшов ще один цикл — "Сутінки".
А восени 1843 року великий російський поет відправився в сімейну подорож по Європі. Берлін, Франкфурт, Дрезден, Париж — ось неповний список міст, в яких побувала сім'я Баратинського. Не обійшлося без приємних сюрпризів — нових знайомств з письменником Проспером Меріме, істориками Амедео і Тьєрі, поетом Сент-Бевом. Вони були захоплені його талантом, і за їх наполяганням він перевів п'ятнадцять своїх ліричних творів.
З приходом весни 1844 роки сім'я вирішила перебратися в Неаполь. У подорож вирушили по морю, під час якого він написав свій останній вірш. На наступний день після прибуття у Євгена Абрамовича посилилися головні болі, які раніше його турбували і він раптово помер.