Бодрійяр — вважається одним з найвідоміших представників філософії постмодернізму — народився 20 червня 1929 року у французькому місті Реймс. Отримавши ступінь доктора філософії, він протягом кількох десятків років викладав у Нантеррском університеті в Парижі.
У 1968 році Бодрійяр публікує роботу "Система речей" ("Le system des objets"), що представляє собою розгорнуту критику "суспільства споживання", яка стала основою проблематики його подальшої творчості.
Основними темами досліджень філософа були питання співвідношення реальності і її символічного відображення, він першим ввів у широкий обіг поняття "симулякр" і "гіперреальність". Оригінальний філософський дискурс Бодрійяра представляв з себе гиперкритицизм — тотальну сверхкритическую критику.
Популярність серед широкої публіки, вказує AFP, Бодріяр набув після публікації есе про антиіракської кампанії 1991 року, названого "Війни в Затоці не було". Грунтуючись на своїй теорії "гіперреальності симулякрів", Бодріяр робив висновок, що ця кампанія стала першою в світовій історії "віртуальної війною", події якої були сконструйовані ЗМІ. Цю тему Бодрійяр розвинув, говорячи про теракти у США 11 вересня 2001 року, які він вважав початком "четвертої світової війни, в якій глобалізм протистоїть самому собі" (есе "Дух тероризму").
Всього Бодрійяр написав близько 50 книг, як правило, перебували на межі філософії і літератури. У число найбільш відомих його праць належать: "До критики політичної економії знака" (1972), "Дзеркало виробництва" (1975), "Символічний обмін і смерть" (1976), "У тіні мовчазної більшості" (1978), "Про розбещення" (1979), "Симулякри і симуляції" (1981), "Фатальні стратегії" (1983), "Америка" (1986), "Екстаз комунікації" (1987).