ПЕТР Безруч (PETR BEZRU ?. 1867-1958) — поет (його справжнє ім'я — Володимир Вашек), який виступив зі своїми віршами на рубежі XIX-XX ст. від імені шахтарів Островського краю, від імені 70 000 сілезьких чехів, яких австро-угорська монархія позбавила всіх прав, в тому числі і права говорити рідною мовою. Під ім'ям Петра Безруча, цього "Бескидського Дон Кіхота", як називав його Юліус Фучик, переховувався поштовий чиновник, син учителя гімназії, відомого вченого-славіста і патріота Антоніна Вашека.
Першим літературним твором Безруча були нравоопісательние "Нариси про кафе" Люстіг "" (1889), видані під псевдонімом Ратибор Сук. Десять років по тому в журналі "Час" з'явилися його вірші, підписані Петр Безруч. У 1909 р вони вийшли окремою книжкою під назвою "Сілезькі пісні". У 1915 р Безруча був заарештований австрійським урядом за звинуваченням у державній зраді і майже рік провів у віденській в'язниці. Йому були приписані чужі крамольні вірші, але найвагомішою доказом для звинувачення автора в антиурядових настроях були бунтівні "Сілезькі пісні". У роки буржуазної Чехословацької республіки Безруча не залишає пера. Настрій радості з приводу національного визволення змінюється у поета глибоким розчаруванням, відчуттям незадоволеності (поема "Блакитна метелик", 1930; поетична збірка "Параліпомени", 1937-1938 та ін.). У 1945 р П. Безруча одному з перших було присвоєно почесне звання Народного письменника.