У князівстві залишилася лише фея Розабєльверда, яка умовила Пафнутія надати їй місце у притулку для шляхетних дівчат. Одного разу, коли Розабельверда в чудовому настрої гуляла в лісі, на узбіччі дороги вона побачила селянку Лізу, яка спала. Поряд з нею лежав кошик із хмизом, в якому був її син, крихітка Цахес. Це була страшна потвора зі старечим обличчям, тонесенькими, мов гілочки, ніжками. Пожалівши цю потвору, фея почала розчісувати своїм гребінцем його заплутане волосся. Коли мати прокинулася, феї вже поряд не було. Селянка вирушила в путь. Дорогою вона зустрілася з місцевим пастором, який був дуже вражений потворністю малюка, хоч і сказав, що той гарний собою, і навіть запропонував взяти дитину на виховання. Ліза була рада позбавитися цього тягаря, але не могла збагнути, чим саме міг сподобатися її потворний син пасторові. А тим часом у Керпеському університеті навчається молодий поет Балтазар, який кохає Кандіду, дочку свого професора Моша Терпина. Несподівано серед університетського люду з'явилось нове обличчя — крихітка Цахес, який має чудесний дар привертати до себе людей. Якщо хтось у його присутності говорить щось дотепне, всі вважають, що це сказав Цинобер (так тепер називають крихітку Цахеса), але якщо Цинобер мерзенно нявчить, що він полюбляє робити, обвинувачують не його, а когось іншого. Всі захоплюються витонченістю й спритністю Цинобера, він зачарував навіть Кандіду. Чвари Цинобера діють на всіх людей, стан яких схожий на масовий психоз. Тільки два студенти — Балтазар (за задумом автора, він ревно охороняє казковий світ природи й поезії від вторгнення вульгарності й повсякденності) і Фабіан — помічають, що карлик насправді потворний і лихий. Щодалі, то більше благ досягає карлик брехнею. Він стає експедитором у міністерстві іноземних справ. Глибокий задум втілений у незвичайній долі потвори Цахеса, долі, що обумовлена тим загадковим для романтика законом, за яким матеріальні й духовні блага в буржуазному суспільстві розподіляються нерівномірно: той, хто має владу, присвоює собі плоди розуму й рук тих, хто нічого не має.
Одного разу до князівства прибуває доктор Проспер Альпанус, який насправді є магом. За допомогою магічного дзеркала він показує Балтазару та Фабіану, яким є в дійсності карлик, потім викликає фею Розабельверду і повідомляє її, що в майбутньому карлик наробить багато біди. Фея погоджується більше по опікувати Цинобера і ламає гребінець, що ним вона колись розчісувала його кучері. Чарівна сила гребінця була у трьох вогняних волосинках, які вона наділила чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, а всі його вади — іншим, і тільки дехто міг бачити правду. Тепер ці волосинки слід було вирвати, що й зробили Балтазар і Фабіан. Це відбувається саме в той момент, коли мали відбутися заручини Цинобера з Кандідою. Всі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Його викидають геть, він біжить до свого палацу і тоне в срібному горщику, застрягає й помирає. Однак фея після смерті робить останнє благодіяння — перетворює його на красеня. Не забуває фея й матері карлика, селянки Лізи: на її ділянці виросла чудова солодка цибуля, і жінка стає постачальницею князівського двору цією цибулею. А Балтазар оженився на красуні Кандіді на радість її батькам.
Автор доходить висновку, що багатство й людська глухота, те, що люди забувають закони природи й краси, призводить до панування безглуздості й вульгарності. Але Гофман вірить у велику силу мистецтва — перемога його на сторінках казки можлива, але у світі людей все набагато складніше: цим і пояснюється іронічний фінал твору.
ОСНОВНІ ТВОРИ: "Золотий горщик", "Чортовий еліксир"; "Нічні оповідання"; "Дивні страждання одного директора театру"; "Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер"; "Серапіонові брати"; "Життєві погляди кота Мурра"; "Принцеса Брамбілла"; "Мейстер Фло, казка в сімох пригодах двох друзів", "Лускунчик", "Чуже дитя", "Королівська наречена", "Еліксир диявола", "Піщана людина", "Майорат".
ЛІТЕРАТУРА: 1. Э. Т. А. Гофман. Жизнь и творчество.— М., 1987; 2. Карельский А. В. От героя к человеку: Два века западноевропейской литературы.— М., 1990.