Алан Мур народився 18 листопада 1953 року в Нортгемптоні. Англійський письменник, відомий, перш за все, роботою над коміксами, серед яких найпопулярнішими є "Вартові", "V означає Вендетта", "З Пекла". Також працював під псевдонімами: Курт Вайл, Венус Лундж, Джилл де Рей, Шерлок Блу і Тренслусія Бабун. Його часто називають найкращим творцем коміксів в історії, також іноді "одним з найвизначніших британських письменників останніх п'ятдесяти років".
Він росте в районі Нортгемптон, відомому як Берроуз (The Burroughs). Це район, де рівень доходів низький, а рівень неписьменності високий. Проте, пізніше Алан Мур скаже, що "любив це. Любив людей. Любив суспільство і … не знав, що буває якось по-іншому".
Він живе з батьками в невеликому будинку. Батько — Ернест Мур — працює на пивоварному заводі, а мати — Сільвія Дорін — друкаркою. Також в будинку живуть молодший брат Алана Майк і їх бабуся по материнській лінії. Він, починаючи з п'яти років, читає все підряд, беручи книги з місцевої бібліотеки.
Одночасно з надходженням в початкову школу Спрінг-Лейн він починає читати комікси. Спочатку це британські комікси, такі як "Циліндр" (Topper) і "Ніс" (Beezer), але зрештою він переходить на американські "Флеш" (Flash), "Детективний комікс" (Detective Comics), "Фантастична четвірка" (Fantastic Four) і "Чорний яструб" (Blackhawk).
Склавши випускний іспит, Алан надходить в Нортхемптонську середню школу, де вперше зустрічається з людьми з "середнього класу". Рівень освіти в середній школі виявляється набагато вище, і вражений Алан з одного з найкращих учнів в одну мить перетворюється на самого відсталого. У процесі навчання він втрачає всякий "інтерес до наукового дослідження" і вірить, що у вчителів є "таємний навчальний план", розроблений для того, щоб навчити дітей "точності, покори і прийняття монотонності".
Тим часом, наприкінці 1960-х, він цікавиться рухом хіпі. Під впливом творчості Тімоті Лірі, Алан починає продавати заборонені речовини в школі, за що його виключають в 1970-му році.
Продовжуючи жити в будинку батьків протягом декількох років, він постійно змінює роботи. За ці роки він встигає попрацювати і мийником туалетів, і працівником шкіряного заводу. Приблизно в 1971-му він починає зустрічатися з дівчиною на ім'я Філліс, разом з якою він переїжджає в "невелику однокімнатну квартиру на Барроко-Роуд в Нортгемптоні". 1974 року вони одружуються і переїжджають в новий муніципальний мікрорайон в східній частині міста, де Алан працює в офісі місцевого газового управління. Однак він відчуває, що не досягне нічого на цій роботі, і вирішує спробувати заробити на життя чимось більш творчим.
Залишивши офісну роботу, Мур вирішує зайнятися написанням і ілюструванням коміксів. До цього часу він вже написав кілька стрипів (коротких коміксів з декількох картинок) для декількох альтернативних журналів. Серед них були "Anon E. Mouse", для місцевої газети "Anon" і "St. Pancras Panda" — пародія на "Ведмедика Паддінгтона", для "Back Street Bugle", що знаходиться в Оксфорді.
Перший гонорар Мур отримує за кілька малюнків, які були надруковані в музичному журналі NME . Трохи пізніше йому вдається серія історій про приватного детектива Роскоу Москоу (Roscoe Moscow), який він видає під псевдонімом Курт Вайл (Curt Vile). На цій серії він заробляє по 35 фунтів на тиждень.
В цей же час у них з Філліс народжується дочка Ліа і для того, щоб вижити вони оформляють допомогу з безробіття. Трохи пізніше, в 1979 році, Алан починає публікувати новий комікс "Максвелл Чарівна Кішка" (Maxwell the Magic Cat) в "The Northampton Post" під псевдонімом Джилл де Рей (Jill de Ray). Заробляючи ще по 10 фунтів на тиждень, він вирішує відмовитися від соціального забезпечення, і продовжує писати "Максвелла Чарівну Кішку" до 1986 року.
Мур говорив, що був би щасливий продовжити пригоди Максвелла як завгодно довго, але припинив роботу після того, як газета опублікувала негативну статтю.
Тим часом Алан Мур повністю відмовляється від малювання і вирішує зосередитися на написанні сценаріїв коміксів. Своє рішення він пояснює так: "Після того, як я займався цим протягом декількох років, я зрозумів, що ніколи не буду в змозі малювати досить добре і/або досить швидко, щоб забезпечити собі гідні заробітки як художник."
Щоб навчитися писати успішні сценарії коміксів, Алан Мур просить поради у свого друга, автора коміксів Стіва Мура, з яким він знайомий з чотирнадцяти років. Бажаючи писати для 2000AD, одного з чільних британських журналів коміксів, Мур посилає їм сценарій для відомого коміксу "Суддя Дредд". У той час у видавництві не потребували іншого автора для Судді Дредд, але редактор видавництва Алан Грант побачив в роботі Мура потенціал.
З 1980-го по 1984 рік Алану Муру, який продовжує працювати позаштатним автором, починають надходити пропозиції про роботу від різних видавництв Великої Британії, а саме від 2000AD, Marvel UK і Warrior.
Протягом трьох років 2000AD видає понад п'ятдесят історій Мура для серій Future Shocks і науково-фантастичного серіалу "Обманщики Часу" (Time Twisters). Редактори журналу, надихнувшись роботою Мура, пропонують йому постійну колонку.
Іншим видавництвом коміксів, яке захотіло найняти Алана Мура, стало Marvel UK, яке вже купило кілька його історій для "Doctor Who Weekly" і "Star Wars Weekly".
Третім видавництвом коміксів, на яке працює Мур в цей період, стає новий щомісячний журнал "Warrior", заснований Дезом Скінном (Dez Skinn), колишнім редактором обох видавців 2000 AD і Marvel UK. Журнал пропонує авторам більшу свободу, ніж була дозволена великими видавництвами. Саме в "Warrior", згідно Лансу Паркіну (Lance Parkin), Мур "почне досягати свого потенціалу".
Робота Алана Мура в британських видавництвах привернула увагу редактора DC Comics Лена Вейна (Len Wein), який наймає Мура в 1983 році для написання "Болотяної істоти" (Swamp Thing), шаблонного коміксу, який погано продається. Мур, разом з художниками Стівеном Р. Біссетт (Stephen R. Bissette), Ріком Веїчем (Rick Veitch) і Джоном Тотлебеном (John Totleben), повністю змінює персонажа, пишучи серію експериментальних історій в жанрі фантастичного фільму жахів, але з сюжетами які зачіпають соціальні проблеми і проблеми захисту навколишнього середовища.
Обмежена серія "Вартові" (Watchmen), яка була розпочата в 1986 році і видана окремою книгою в м'якій обкладинці в 1987-му, остаточно закріплює репутацію Алана Мура. У цьому коміксі вони разом з художником Дейвом Гіббонсом (Dave Gibbons) показали яким був би світ, якби супергерої дійсно існували з 1940-х. В результаті вийшов всесвіт, у якому все ще йде холодна війна між США і СРСР, і над усіма нависає загроза ядерної війни. Супергерої в "Вартових" переживають кризу середнього віку, працюють на уряд чи знаходяться поза законом. Причому стають супергероями вони з психологічних причин. "Вартові" нелінійні і розповідаються з різних точок зору. А частина глав експериментальні.
"Вартові" — єдиний комікс, який отримує літературну премію "Г'юго" (Hugo Award) у номінації "Найкраща інша форма". Цей комікс вважається найкращою роботою Алана Мура, і його регулярно називають найкращим з коли-небудь написаних коміксів. У той же час виходять такі комікси як "Бетмен: Повернення Темного лицаря" Френка Міллера, "Маус" від Art Spiegelman, і Хайме і "Любов і Ракети" (Love and Rockets) Гільберта Ернандеса (Gilbert Hernandez) і Jaime. "Вартові" є частиною тенденції в американському коміксі кінця 1980-х, коли видавництва намагалися залучити доросліших читачів. Мур швидко стає знаменитістю в ЗМІ. Підвищена увага призводить до того, що він дистанціюється від фанатів і більше не відвідує з'їзди і конференції.
У 1993 році Алан Мур відзначає сороковий день народження. Цей рік стає поворотним моментом в його житті: він оголошує себе "церемоніальним магом". Цей рік знаменний і поверненням Мура в індустрію коміксів. Тепер він знову пише історії про супергероїв. Для повернення він вибирає видавництво Image Comics, відоме грубим стилем ілюстрацій, великою кількістю насильства і зображеннями повногрудих напівголих жінок. Такий вибір жахає багатьох його шанувальників.
Незабаром в Image Comics відбувається розкол. Один із співзасновників Роб Ліфельд (Rob Liefeld), створює власну компанію Awesome Entertainment, і пропонує Алану Муру створити новий всесвіт, у якому могли б існувати належні йому персонажі Image Comics. Алан Мур пропонує "захоплююче дух і зухвале рішення. Він створює довгу і вишукану історію для цих нових персонажів, підганяючи їх під стилізовану срібну і золоту добу". Він починає писати історії для багатьох персонажів, таких як Доблесть (Glory) і Молода кров (Youngblood). Так само він пише міні-серіал з трьох частин "Судний день" (Judgement Day), у якому описується основа нового світу "Дивовижний Всесвіт" (Awesome Universe). Однак сам Мур незадоволений роботою з Ліфельдом.
Один із співзасновників Image Comics, Джим Лі, пропонує Алану Муру випускати власний журнал, який буде знаходитися під управлінням компанії Лі Wildstorm. Мур погоджується, і вирішує назвати його America's Best Comics (Найкращі комікси Америки). Він сам вибирає художників і авторів, які будуть йому допомагати робити журнал. Але через якийсь час Лі продає Wildstorm (а значить, і America's Best Comics) гігантові індустрії DC Comics .
З 2009 року Алан Мур припиняє роботу над більшістю коміксів, які він планував для America's Best Comics. Все це відбувається через його невдоволення втручанням DC Comics в його роботу. Мур знову вирішує піти з індустрії коміксів.
Однак над одним з коміксів ABC, а саме "Лігою видатних джентльменів", Мур продовжує роботу. Продовження з назвою "Ліга видатних джентльменів, Том III: Століття" (The League of Extraordinary Gentlemen, Volume III: Century) налічує 216 сторінок і видається в трьох частинах по 72 сторінки кожна. Перша частина вийшла 13 травня 2009 року, друга — 20 липня 2010 року, третя — 27 червня 2012 року.
У 2009 році Алан Мур починає видавати "перший андеграундний журнал 21-го століття". Журнал називається "Dodgem Logic" (Dodgem — електромобіль з дитячого атракціону). У журналі публікуються роботи авторів (письменників і художників) з Нортгемптон, а також і роботи самого Мура. Іншим проєктом стає окультний підручник "The Moon and Serpent Bumper Book of Magic", над яким вони працюють спільно зі Стівом Муром (Steve Moore).