Ісаак (Іцик) Кіпніс народився 12 грудня 1896 р. у містечку Словечно (Волинська губернія, тепер – Овруцький район Житомирської області) в сім'ї ремісника-кушніра. Отримав традиційну єврейську освіту в хедері, допомагав батькові в гарбарні (майстерні, де вичиняли шкіру). У 12 років почав писати вірші їдишем.
У 1920 р. був направлений профспілкою на навчання в Київ. З 1922 р. Ісаак Кіпніс друкувався в багатьох єврейських літературних журналах: "Штром", "Фрайнд", "Халястре", "Ді ройте велт" та ін., а в 1923 р. вийшов його перший поетичний збірник – "Оксн" ("Воли"). Після цього Ісаак Кіпніс перейшов на прозу. Уже тоді він складав дитячі казки, кілька видань яких вийшли з ілюстраціями художників київської Культур-Ліги. У наступні роки Ісаак Кіпніс плідно працював як дитячий письменник і перекладач. Під час Другої світової війни перебував в евакуації в Саратові.
Був членом Спілки письменників УРСР, але його виключили за "єврейський націоналізм". У 1948 р. Ісаака Кіпніса "за активну антирадянську націоналістичну роботу" засудили до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у Спаську (під Карагандою). Був звільнений з ув'язнення в 1955 р. (із забороною жити в Києві). Оселився в Боярці, до Києва перебрався лише на початку 1960-х рр. і прожив там до кінця життя. Помер 14 квітня 1974 р.
Найвідоміші оригінальні твори Ісаака Кіпніса: збірка поезій "Воли" (1923); повісті "Місяці й дні" (1926), "Моє містечко Словечно" (1962), "З щоденника" (1965); роман "Дім" (1939), прозові "Казки для Лемеле" (1940); "Мініатюри" (1975). Ісаак Кіпніс також переклав їдишем твори багатьох класиків англійської, американської, французької, іспанської та російської літератур.