У центрі драми — проблеми революційної етики, передусім питання про доцільність терору. Роллан показує, як кривава машина терору знищує і тих, хто його розпочав.
Початок Другої світової війни застав Роллана у Везелі, на півдні Франції. Письменник негайно виступив із заявою, у якій звернувся до тодішнього прем'єр-міністра Франції Е. Даладьє, підтвердивши свою "цілковиту і щиру відданість боротьбі демократії проти гітлерівської тиранії". А через кілька місяців Везеле окупували фашисти. Незважаючи на те, що частину його будинку забрали німці, Роллан продовжував працювати над автобіографічними творами "Внутрішня подорож" ("Le Voyage interieur", 1942), "Плавання навколо світу" ("Le Periple", 1946), над багатотомним дослідженням "Бетховен. Великі творчі enox""("Beethoven. Les Grandes Epoques creat-rices", 1928—1949), у яких відобразилися розгубленість та тяжкі душевні переживання старого і хворого письменника, викликані подіями війни. Останнім твором Роллана стала книга "Пеґі" ("Peguy", 1944), у якій письменник змалював образ свого друга, поета і полеміста, колишнього головного редактора "Двотижневих зошитів", а також його епоху. Письменник помер у 1944 р. від туберкульозу, встигнувши побачити свою країну вільною.
Роллан — один із найвидатніших французьких письменників-реалістів XX ст., творчість якого справила істотний вплив на Р. Мартена дю Гара, Ж. Р. Блока, А. де Сент-Екзюпері, Л. Араґона, С. Цвейга, А. Моруа, А. Барбюса, Г. Гессе, Я. Івашкевича. Він разом із А. Франсом, Г. Веллсом, М. Прустом, А. Жідом, Т. Манном стояв біля витоків інтелектуального роману XX ст. Роллан вніс у західноєвропейську літературу потужний героїчний нурт, непохитну віру у можливості людини. А його головна заслуга, на думку французького дослідника Ж. Альбертіні, полягала в тому, що він "зумів бути інтелектуалом, митцем нового типу", котрий відмовився від традиційної університетської кар'єри і віддав усі свої сили боротьбі за людину, за її гідність і свободу духу.