Таким самим театралом був і дід Лєрмонтова — М. В. Арсеньєв. Його домашній театр у невеликій садибі Тархани був явищем помітним. М. В. Арсеньєв одним із перших у Росії оцінив і поставив на своїй сцені "Гамлета". Ця постановка була відома Лєрмонтову з розповідей старших; вона була пов'язана з трагічною смертю діда, який виконував в п'ятій дії роль одного з могильників, а після спектаклю отруївся.
Розв'язка "Маскараду" остаточно прояснює концепцію центрального образу. Арбенін — єдиний герой лермонтовських драм, який не гине, хоча вже покінчив всі рахунки з життям і повинен загинути. Лєрмонтов примушує його не лише знищити власними руками все, що йому було дорогим у житті, але і зазнати сумнівів у справедливості його суду і страти, а потім переконатися в тому, шо акт високої помсти обернувся вбивством безневинної. Арбенін — "злочинець-жертва".
У "Маскараді" вчинки Арбеніна співвіднесені з вчинками інших — в першу чергу Ніни, — так створюється можливість для оцінки головного героя і морального суду над ним.
З точки зору психологічної розробленості і достовірності образу, Ніна значно поступається Арбеніну, але в загальній концепції "Маскараду" їй належить важлива роль.