Поема була закінчена у 1908, а окремою книжкою вийшла у 1909 році.
У центрі поеми — розповідь про поневіряння польських селян-емігрантів, котрі, не в змозі більше терпіти злидні та знущання поміщиків, вирушають шукати кращого життя за океан, у Бразилію. У першій частині — "На морі" Конопніцька розповідає про неймовірно важкі умови, у які потрапляють поляки на кораблі, що везе їх у Бразилію. У двох наступних частинах "В емігрантському домі" та "У пущі" змальовані ті поневіряння, яких зазнали новоприбулі у Бразилії. У трьох останніх частинах поеми "На зворотному шляху", "У порту", "Йдемо..." йдеться про важкий шлях емігрантів з місця їхнього поселення до портового міста. Поема закінчується двома ліричними зверненнями. У першому поляки прощаються з негостинною бразильською землею та земляками, які померли, не діждавшись повернення. Друге звернення адресоване Польщі, це гімн-хвала рідній вітчизні та польському народові.
Центральним героєм поеми є коваль, пан Бальцер, від імені якого ведеться розповідь. У перших частинах твору він мало чим відрізняється від інших селян, що тішаться ілюзіями і мають досить обмежений і наївний життєвий кругозір. Але проходячи колами бразильського пекла, Бальцер внутрішньо загартовується, перетворюється у мужню людину і патріота рідної землі. Він стає виразником протесту поляків проти гніту бразильських урядовців і очолює земляків у зворотній мандрівці. Ці зміни фіксуються і в сюжеті твору. Майже непомітний у перших частинах поеми, Бальцер поступово висувається на роль головного героя. Але, в цілому, Конопніцька не мала наміру акцентувати увагу читача винятково на образі Бальцера. Тому в поемі змальована ціла галерея різних типів, а також побут, звичаї, моральні настанови та психологія польського селянина.