У поемі подана алегорична картина поразок польської шляхти й еміграції. Вона настільки сповнена неймовірними жахіттями, що й сам Словацький згодом вважав цей твір доволі невдалим.
У 1839 p. Словацький повернувся у Париж, де написав знамениті трагедії "Мазепа" ("Mazepa") та "Лілла Венеда" ("LillaWeneda"). У цих творах, як і в багатьох інших, поет подав критичну оцінку минулого. Так, у драмі-хроніці "Лілла Венеда" (опубл. 1840) символом життєвої стійкості стародавнього народу венедів, легендарних предків поляків, є арфа, яку венеди втратили і не можуть повернути тільки тому, що покладаються лише на віру.
У 1840 p. Словацький розпочав працювати над поемою "Беньовський" ("Beniowski"), за жанром близькою до Байронового "Дон Жуана". Герой твору — звичайний шляхтич, "хлопець без химер", котрий "мовить, наче економ" і "схожий на лакея", пропив свій маєток і тільки після цього став членом одного з опозиційних товариств — Барської конфедерації. Розповідь Словацького сповнена іронії. Проте герой-невдаха все-таки стає учасником видатних подій, і це дає авторові змогу знову звернутися до теми революції. У поемі багато ліричних відступів, роздумів про самотність і стіну нерозуміння, яка оточує поета, про романтичні штампи, трапляються також і гострі полемічні виступи проти літературних опонентів. Поема "Беньовський" є досить багатоплановою і барвистою за тональністю. Словацький працював над цим твором до 1845 р.
У 1842 р. поет пережив важку ідейну кризу, увійшов до "Кола" Товянського, демагога і містика. Словацький намагався створити свою філософсько-містичну концепцію, переосмислюючи історію Польщі саме під цим кутом зору. Ці спроби позначилися на багатьох творах Словацького цього періоду, зокрема вони посідають вагоме місце у відомій поемі "Король-Дух" ("Krol Duch"), яку поет писав до 1849 p., але не встиг закінчити.
Драма "Фантазій" ("Fantazy"), на думку літературознавців, створювалася у 1842 р. (точна дата невідома). Події відбуваються в Польщі у 40-х pp. XIX ст. Конфлікт ґрунтується на згубній силі грошей. Другорядною темою твору є зображення своєрідної гри в ідеали — курйозного і водночас жорстокого прагнення заможного шляхтича облаштувати зовнішній бік свого життя за позірними ідеалами романтичної поезії.
У травні 1843 p. Словацький порвав стосунки з "Колом" Товянського: від поета вимагали цілковитого духовного підкорення цензурі містичних братів та сестер, а з цим Словацький погодитися не міг.Упродовж усього життя поет знемагав від жаги активної революційної дії. Тому у 1848 p., коли стало відомо про підготовку Краківського повстання, він негайно вирушив у Познань. Знову писав повстанські вірші ("І вийдуть сто робітників"). Проте революційний рух було швидко придушено. Гіркота поразки активізувала задавнені сухоти, посилила у його творчості песимістичні настрої:
Були ми великими, й були ми смішними,Дух Божий пили ми і стали хмільними;Могили отецькі, підгір'я і скалиПід поклики флейт нам, як вівці, скакали,А в горах танцюючих і понад ними
Стояли титани — меча херувими.Годин ми не знали, жили, як жовніри;Дух часу не мав, а час не мав міри,Дух сам блискавицею йшов до порогаВічності — й вічністю став біля Бога;Правду кажу вам, брати знамениті,
Що духом священним ми перепиті!Тепер ми тверезі, розумні і вчені,Цінителі хліба, ковбас і печені;У головах — ясно, і флейти не грають,Одвічні могили і гори дрімають;Свій час ми узгодили навік з дзиґарями;
Спимо ми, і світ спочиває під нами.( "Були ми великими..." пер. Д. Павличка)За життя Словацький так і не побачив жодної своєї драми на театральній сцені. У царській Росії твори Словацького були заборонені цензурою до 1862 р. Прем'єра "Мазепи" відбулася у 1847 p., але угорською мовою в Будапешті. У Польщі "Мазепу" поставили у Кракові 1851 р. Тільки після 1860 p., коли у Лейпцигу побачило світ 4-томне зібрання творів Словацького, творчість поета поступово здобула визнання і на польській сцені: на межі XIX—XX ст. були поставлені "Марія Стюарт", "Кордіан", "Горштинський", "Фантазій", "Баладина".
Творчість Словацького добре відома в Україні. Його поезію перекладали І. Верхратський, М. Старицький, Олена Пчілка, М. Зеров, М. Рильський, М. Бажан, Борис Тен, Г. Кочур, Є. Дроб'язко, Д. Павличко, І. Драч, І. Світличний, В. Коптілов, 1. Глинський та ін.