У віршах кін. 70-х — поч. 80-х pp. мотив душевного неспокою, розладу із "застійною" епохою виступає одним із домінуючих. Ключове поняття "перебудова" з'явиться трохи пізніше, але відчуття безвиході "доперебудовного" шляху вже керує поетом. Тому закономірно, що він став одним із тих перших ентузіастів, котрі не просто прийняли ідеї "перебудови", а й дієво допомогли їхньому втіленню. Разом з академіком А. Захаровим, О. Адамовичем, Ю. Афанасьєвим Євтушенко виступав як один із співголів "Меморіалу", першого масового руху російських демократів. Як громадський діяч, котрий став згодом народним депутатом СРСР, Євтушенко боровся проти цензури та диктату КПРС. Як публіцист, активізував свої виступи у демократичних виданнях. І, як поет, виразив себе у віршах 2-ої пол. 80-х pp.: "Пік ганьби", "Перебудовникам перебудови", "Страх гласності", "Так далі жити не можна", "Вандея". Останній — і про літературне буття, в якому назрівав розкол СП СРСР, чия монолітна єдність виявилась одним із фантомів пропагандистського міфу, що зник услід за "гекачепістським" путчем у серпні 1991 р.
У 90-х pp. поетична активність Євтушенко дещо ослабла. Пояснюється це не лише тривалою викладацькою роботою у США, а й більш інтенсивними пошуками в інших жанрах і видах мистецтва. Ще у 1982 р. він постав у якості романіста, перша спроба якого — "Ягідні місця" ("Ягодные места") — викликала різні, від безумовної підтримки до різкого неприйняття, оцінки та відгуки. У розгорнутій панорамі дій, що вільно переміщаються, як це було в політичних поемах, у часі і просторі, проступає тема, яка особливо хвилює Євтушенко, — зв'язок часів і поколінь, їхня духовна спадкоємність. Другий роман — "Не помирай раніше смерті" ("Не умирай прежде смерти", 1993) із підзаголовком "Російська казка" — при усій калейдоскопічності сюжетних ліній, розмаїтті героїв, має своїм стрижнем драматичні ситуації доби "перебудови". Помітним явищем сучасної мемуарної прози стала книга Євтушенко "Вовчий паспорт" ("Волчий паспорт", 1998).
Підсумок більш як 20-річної дослідницької роботи Євтушенко — видання англійською у США (1993) і російською (1995) мовами антології російської поезії XX ст. "Строфи століття" ("Строфы века"). Ґрунтовна праця, що достойна уваги і підтримки, — вражаюче, та не єдине свідчення величезного внеску Євтушенко у справу пропаганди російської поезії, була зустрінута, одначе, в Росії негативно, зазвичай, поетами, яких оминув упорядник, або чия творчість представлена не настільки широко, як би їм хотілося.
Євтушенко був редактором багатьох книг, упорядником цілого ряду великих і малих антологій, вів творчі вечори поетів, створював радіо— і те-лепередачі, сам виступав із читанням віршів.Для Євтушенко властивий абсолютно не любительський і не дилетантський інтерес до кіно. Початок його кінотворчості можна датувати появою "поеми в прозі" "Я — Куба" (1963) і к/ф М Каматозова і С. Урусевського, знятого за цим сценарієм. У фільмі С Куліша "Зліт" ("Взлет") (1979) поет знявся у головній ролі — К. Ціолковського. За власним сценарієм "Дитячий садок" поставив однойменний к/ф (1983), у якому виступив і як режисер, і як актор. У такій же триєдиній якості сценариста, режисера й актора виступив у к/ф "Похорон Сталіна" ("Похороны Сталина", 1990).
Твори Євтушенко перекладені 72 мовами світу. Видано більше 80 книг його віршів; з них понад 20 книг перекладено мовами народів колишнього СРСР; близько 10 книг, публіцистичних статей і літературно-критичних есе, два романи, дві повісті — "Пірл-Харбор" (1967) і "Ардабіола" ("Ардабиола.", 1981), 2 оповідання, 5 кіносценаріїв, п'єси для театру і 170, включаючи окремі книжкові видання,перекладів з багатьох мов світу. Ще одна грань різностороннього таланту Євтушенко — персональна фотовиставка "Невидимі нитки"("Невидимые нити"), яку демонстрували у 14 містах колишнього СРСР, Італії, Англії.
Про життя і творчість Євтушенко написано понад 300 загальних робіт, сотні статей і рецензій в окремих збірках; майже 100 — про поетичні переклади; 200 — про мову і стиль поета; майже 100 творів поета були покладені на музику.
Газетні і журнальні публікації віршів, датовані 1992—1996 pp.; "Вірші з останньої книги", вміщені в роман "Не помирай раніше смерті", книгу "Пізні сльози"("Поздние слёзы", 1995), ексклюзивне видання "Бог буває усіма нами..." ("Бог бывает всеми нами ...") і поема "Тринадцять" ("Тринадцать", 1996) свідчать про те, що у "постперебудовну" творчість Євтушенко вплітаються мотиви іронії та скепсису, втоми та розчарованості. Його творчий світ — найточніший, безвідмовний сейсмограф суспільного стану суспільства, свідомості і настроїв, що змінювалися впродовж років і десятиліть — від подувів "відлиги" до "перебудови". А далі — до сьогоднішніх проблем ще малодосвідченої російської демократії.
Євтушенко — почесний член Американської академії мистецтв, дійсний член Європейської академії мистецтв і наук.Українською мовою окремі твори Євтушенко переклали А. Малишко, І. Драч, М. Зісман, А. Камінчук, П. Засенко, Б. Вовк, В. Коломієць, А. Кацнельсон та ін.
За В. Оскоцьким