Іван Вазов

Біографія

Сторінка 2 з 2
  • Вазов Іван
  • Вазов Іван
  • Вазов Іван

Демократ-просвітник В. не міг прийняти встановлений після визволення порядок, буржуазну дійсність, коли "героями" дня стають фальш, хижацтво, казнокрадство, меркантилізм. На думку В., "теперішнє може дати життя лише сатирі". Гіркота, біль, іронія пронизують багато оповідань В., майстра малих форм прози. Симпатії автора на боці простих людей, трудівників, "лицарів добра" ("Дід Йоцо дивиться " — "ДядоЙоцо гледа", "Болгарка"— "Българка").

Для настроїв і думок В. на межі століть характерні поетичні збірки "Пісні блукальця "("Скит-нишки песни", 1889), "Звуки"("Звуци", 1897), "Під нашим небом "("Под нашето небе", 1900). Важливою стає тема природи, її первісної краси; з'являються мотиви душевної самотності, тута за втраченим ідеалом національного Відродження. Одна з останніх поетичних збірок В. — "Бузок запах" ("Люлека ми замириса", 1919). Включені сюди вірші В. вважав "найчарівніши-ми і найпоетичнішими" в усій своїй ліриці. Вони надихнуті останнім коханням поета до письменниці Євгенії Марс: "Тихі струни — не трубні звуки, / Трепет солодкий чарівної муки / Заходу пісня" ("Спогадів відрада і печаль "). У "Недоспі-ваній пісні"В. розповідає про те, що він оспівував батьківщину, і через те не насмілився розкрити у своїй творчості "святая святих" своєї душі.

В історичних повістях "Свєтослав Тертер ", "Іван-Олександр" (1907), у циклі історичних балад "Легенда про Царівну"'(1910), пов'язаних з історією старої болгарської столиці Тирново чи навіяних руїнами резиденції болгарських царів — Царевцем, В. летить думкою у далеке минуле країни, поетично його оспівуючи.

Драми та комедії В. увійшли в історію національного театру і драматургії, заклали основи репертуару болгарських театрів XX ст., вплинули на сучасних драматургів. Це, зокрема, історичні драми В. "До прірви" ("Кьм пропаст", 1910), "Борислав"(1909), "Івайло"(1913), "Престол" (1921); п'єси сатиричні і соціально-побутового характеру, найкраща з-поміж яких "Шукачі прибуткових місць" ("Службогонци, 1903"); авторські інсценівки прозових творів ( "Вигнанці", 1894 — за повістю "Знедолені"; "Під ігом", 1911).

Багаторічна плідна літературна діяльність В. забезпечила йому ще за життя місце класика, патріарха болгарської поезії та прози. Утім, він це і передчував:

І я піду, як дні мої настануть, Трава зросте над прахом по мені. Хтось там хвалитиме, хтось буде ганить, Але мої звучатимуть пісні.

Пустих імен багато час розвіє, Зметуть літа, безжалісно страшні, Пил забуття назавжди їх покриє, Але мої звучатимуть пісні.

("Мої пісні", пер. Д. Білоуса)

Похований В. у центрі Софії, на площі побіля старовинної церкви Св. Софії. Над його могилою — величезний камінь, доправлений з улюбленої ним, не раз оспіваної гори Вітоші.

Українською мовою твори В. перекладали з 90-х років XIX ст. (поетичні переклади П. Іра-бовського, 1891). Роман "Під ігом" у 1901 р. переклав В. Щурат; в українському перекладі опубліковані оповідання "Чи йде?"(1900) і "Павло" (1908). У вітчизняний період вийшли друком "Оповідання" (1950, пер. П. Тичини), роман "Під ігом"(1950, пер. К. Млинченко). Окремі прозові твори В. переклали О. Копиленко, О. Кундзіч, А. Чердаклі та ін. Збірку "Поезії" (1985) видано в перекладі Д. Білоуса, ряд віршів переклали Р. Лубювський і В. Колодій. Слід зазначити, що на творчість класика болгарської літератури певний вплив справила творча спадщина Т. Шевченка. Наприклад, поема В. "Громада" і вірші кінця 70-х років ( "Іванка ", 1878; "Красуня ", 1879 та ін.) позначені впливом Коб-зиря. Факт творчої спільності між поемою Г. Шевченка "Сон" і поемою В. "У царстві са-модив" встановив В. Велчев. В. належить роз-ііідка про М. Костомарова (опубл. 1957).

7* : Укр. пер. — У ярмі.— Харків, 1930; Болгарка. — К., 1952; Оповідання. — К" 1954; Під ігом. — К., 1957; Перодряп // Райдуга. — К., 1982 — В. 3; Бели-мслсць // Книга пригод. — К., 1983; Мої пісні // Колодій В. Братерство. — Львів, 1985; Поезії. — К., І9К5. Рос. пер. — Соч.: В 6 т. — Москва, 195е>—1957; ИіЛрамное: В 2 т. — Москва, 1977.

Літ.: Гольберг М.Я. Іван Вазов. — К., 1976; Державин H.С. Иван Вазов. — Москва-Ленинград, 1948; Иван Вазов. Биобибл. указ. — Москва, 1962; Миха-льская Н.П. Лит.-крит. взгляды И. Вазова: Вазов и русская литература//Славянская филология. Статьи и монографии: В 2 т. — Москва, 1954; Тичина П. Іван Вазов // Тичина П. Вибр. твори. — К., 1957 — Т. 3; ЦаневаМ. Роман Ивана Вазова "Под игом". — Москва, 1975.

Л. Шахова

1 2

Твори Івана Вазова: