Багряний Іван

Іван Багряний (Лозов'яга) вчився в Охтирській церковнопарафіяльній школі. Навчання велося російською мовою, але вдома спілкувалися тільки рідною. Іван самостійно познайомився з творчістю Т. Шевченка, Л. Глібова, інших українських майстрів слова. їхня поезія надихала майбутнього письменника писати вірші українською мовою, за це його й прозвали в школі "мазепинцем".

У романах "Сад Гетсиманський" та "Тигролови" йдеться про протистояння неординарної, вольової, незламної особистості — Андрій Чумак та Григорій Многогрішний — і радянської тоталітарної системи, яка прагне будь-що зламати, підпорядкувати собі цю особистість. Це протистояння уособлює одвічний конфлікт добра (Андрій Чумак та Григорій Многогрішний — вільні, морально довершені люди) та зла (антигуманна тоталітарна система).

Отже, головна проблема творів — проблема боротьби добра і зла в тоталітарному суспільстві, боротьби за людське в людині.

І.Багряний глибоко переконаний у тому, що людина — це найвеличніша з усіх істот, здатна протистояти системі, спираючись на одвічні людські чесноти, християнську мораль, народні сили. Ця людина — борець за національну ідею, готовий витримати тиск системи і відстояти власну позицію і переконання.

Письменник вірить у перемогу добра над злом, яке за його часів мало обличчя тоталітарної сталінської системи...

Романи Івана Багряного "Тигролови" та "Сад Гетсиманський" — видатне явище української еміграційної прози XX ст., у яких розповідається, говорячи словами російського поета В. В. Маяковського, "о времени и о себе". Дійсно, у романах Багряного, хоча серед його героїв немає названого іменем автора, відбився не тільки час, а й події життя митця, яке було сповнене небезпеки, дискомфорту, цькування. Це підтверджують і дослідники його творчості...