У цьому діалозі Ярина починає по новому ставитися до себе, а тітка переконує, що крісло колісне – це не вирок. На початку діалогу Ярина чує від тітки слова про те, що їм з Артемом не варто спілкуватися, бо вони з Яриною занадто різні, бо хлопець буде занадто зайнятий, тож не матиме часу на дружбу. Все це говорить тітка тому, що до неї приходила матір Артема з бажанням заборонити спілкування їхніх дітей. Ці слова ранять Ярину, але тітка розуміє це і говорить дівчині, що та красива і розумна, що має прекрасну душу, що залишилася жити, щоб сподіватися. Тітка розповідає, що є надія, бо вони з дядьком написали в ще одну клініку. Насамкінець тітка каже: "І нікого не слухай – дружи собі з Артемом на здоров'я". Цей діалог показує, наскільки тітка водночас хоче і захистити Ярину від цього світу, і підтримати, щоб дівчина почувалася повноцінною і потрібною. Ярина ж після цієї розмови розуміє, що потрібно боротися, працювати над собою, досягати поставлених цілей.