Спершу Ярині здалося, що весь гамір і велелюддя свята села є чимось старомодним і невчасним. Попри свято, розмови місцевих жителів точилися про домашні клопоти і господарювання. На Ярину жалісливо поглядали місцеві бабусі, діти розглядали її, як механічну іграшку. Тітка Наталя була зайнята біля сцени, а Сашко і Санько, на яких вона сподівалася, чкурнули до своїх шкільних друзів. Дівчина почувалася самотньою і нікому непотрібною.