Ці слова у романі говорить Професор під час розмови з молодим То-Ма-Кі. Йдеться про будівництво корабля для зйомок, про декораторів, які радо візьмуться за цю роботу, адже корабель буде справжнім, а не таким, як інші декорації, які наступного дня уже непотрібні. Будівництво цього корабля відкриває перед читачем широкі картини творчого життя людини, за яким стоїть великий узагальнюючий сенс, що все життя на планеті має будуватися з творчим натхненням, з турботою про культуру нації, про завтрашній день людства. У романі утверджуються рукотворні цінності та рукотворна краса, зосереджено увагу на мистецтві, пов'язаному з технікою та ремеслом. Письменник возвеличує професію майстра, проспівуючи гімн рукам: "Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму". Кораблебудування та кінозйомка потребують не лише творчого підходу та натхнення, а й чіткого розрахунку і клопіткої праці, відповідно мрії тоді набувають цінності, коли вони стають частиною матеріального світу людини.