Змалюванню річки Оскол присвячена перша частина. Річка постає надзвичайно мальовничою, у її тихих водах водиться багато живності, оповідач закликає побувати на цій річці. Остап Вишня поетизує природу – річку Оскіл, її заплави, водяні лілії, очерети, дорослих сомів, "соменків й соменят". Це ліризує сюжет, надає йому неповторних ліричних інтонацій. Автор-оповідач зобразив природу нероздільною з людиною: чарівні краєвиди доповнюються живописною картиною дівчат на човні, котрі задушевно співають народні пісні. Усе це породжує відчуття казки, свята, вічності усього сущого на землі.