Марися добра, чесна й працьовита, здатна на щирі й вірні почуття. Дівчина хоч і поважає батька, але не підтримує його планів щодо дворянства. Вона не схвалює химери батька, не погоджується поєднати свою долю через його панські замашки з пройдисвітом Націєвським, відстоює своє право на щастя. Дівчина відверто говорить із Націєвським про свої почуття до іншого, геть відкидає залицяння канцеляриста.
Цитати: "Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Коли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мій вік молодий!.."; "Жили ж ми перше без дворянства, і всі були щасливі!.. Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? …Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном…"; "…Та де ж на всім широкім світі знайдеться дворянин, щоб так мене любив, як любить Микола? І я? Кого так щиро полюблю, щоб промінять його, забути? О, нікого-нікого. Краще – смерть, ніж заміж за другого!..".