На початку твору Мартин хоче позбутися соціальної вторинності, здобувши дворянство. Землевласник Красовський принизив його, обізвавши "бидлом", тож герой хоче захистити свою гідність. Замість здорової моралі трудівника Боруля переймає фальшиві уявлення про "благородне" життя, заводить нові порядки. Та події розвиваються так, що у кінці твору Мартин зрікається своїх ілюзій. Він зрозумів, що дворянство – це не зовнішні побутові реалії, а освіченість. Спаливши документи про "дворянство", Мартин Боруля зізнається: "Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала".