Читаючи вірш "Задивляюсь у твої зіниці…", читач відчуває любов до рідної землі, відповідальність за її майбутнє, гордість за те, що може називатися дитиною України. Ця поезія імпонує тим, що ліричний герой з гордістю заявляє, що Україна для нього найбільша і найдорожча цінність, що він боготворить рідну землю і відчуває кревний зв'язок з нею:
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
У заключні строфі ліричний герой заявляє про свою готовність, коли доведеться, пролити кров за батьківщину. Він готовий віддати за Україну найцінніше. Так сміливо і чесно, як Василь Симоненко, про Україну не сказав ніхто з поетів його покоління.